|
Л щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить.
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
Т. Г. Шевченко
Кожного разу після прочитання літературного твору тривалий час перебуваю під враженням вщ подій, вчинків і характерів літературних героїв. Образи багатьох з них залиніаються в пам’яті як найвищі взірці благородства, мужності, витривалості.
Таким ідеалом для мене стали герої повісті Марка Вовчка «Інститутка». Устина і Катря, Прокіп і Назар готові дорогою ціною, навіть своїм життям заплатити за волю; вони є живим втіленням волелюбного характеру українського народу, його мужності, віри в світле майбутнє. Автор нагадує про одвічні традиції боротьби народу за волю, закликає виступити із зброєю за неї, оспівує непереможність визвольного руху.
Символом волелюбності виступає в повісті проста селянська дівчина — Устина, антиподом волелюбності виступає панночка. Марко Вовчок аристократизмові походження протиставила аристократизм духу.
Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище кріпаків і викрила та засудила паразитичний спосіб життя тогочасного панства. Найкраще це показано на образах Устини і панночки.
Устина — це жінка-кріпачка, яка зазнала багато горя на своєму віку. Ще з дитинства вона залишилася сиротою і виховувалася в чужих людей, а коли підросла, то її забрали до панського двору. Там Устина відчула весь тягар кріпосницької неволі. А тому її заповітною мрією була воля. «Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало...» — говорила вона. Усе життя Устина поривалась до волі, хоча не знала, як її здобути.
Проте волелюбність Устини пасивна, дівчина тільки мріє про свободу, покірна панам, навіть не сміє заспівати і терпляче зносить знущання розбещеної інститутки. Навіть після того, як молода пані душила молоду кріпачку, а стара ще й стусонула ногою, після чого Устина цілу весну одлежала, вона не тримає зла на свого ката, тільки лагідно дивується: «Таке молоде, а таке немилосердне. Господи!» Добре серце дівчини все прошдє.
Устина щира й привітна в поводженні з людьми. Вона з повагою ставиться до бабусі-кріпачки, уважна до неї, стає на її захист, коли панночка починає бити бабусю. У місті Устина співчутливо ставиться до старенької хазяйки, допомагає їй чим може. А інститутка презирливо й зневажливо ставиться до селян-кріпа- ків і бідніших за себе, знущається з них. «Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи, — пише письменниця. — Усе пригнула по-своєму молода пані».
Устина неписьменна, але в неї багатий життєвий досвід, вона спостережлива, може робити правильні висновки з побаченого і пережитого, добре розбирається в людях. Панночка, хоч і закінчила інститут, ніяких знань не придбала.
Устина спостережлива, уважна, але ще більше приваблює глибиною та щирістю почуттів. Одружившись із Прокопом, вона стає ніжною дружиною й чуйною подругою, залишається на все життя вірною своєму коханому, якого за непокірливість поміщиця наказала віддати в солдати. Зовсім інша інститутка. Випещена й розніжена, вона не здатна на глибокі й щирі почуття.
Якщо порівняння Устини з поміщицею перенести на кріпаків і панство в цілому, безсумнівною є моральна винцсть людей праці над кріпосниками. Автор підкреслює: навіть освічений кріпосник залишається експлуататором.
Т. Г. Шевченко, ознайомившись з «Народними оповіданнями» Марка Вовчка, назвав письменницю, «обличителем жестоких людей несьітьіх». Марко Вовчок і в інших своїх творах наголошує на тому, яким соціальним злом для людини були кріпацтво, рекрутчина, показує прагнення людей до волі і боротьбу за визволення від кріпосницького гніту, звеличує борців проти гнобителів.
Похожие сочинения
| 
