ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Багатогранність теми кохання (за романом В. Гюґо «Собор Паризької Богоматері»)

Скільки людей — стільки й підходів до того ж самого явища, стільки різ­них ракурсів розуміння якогось принципу, теми, почуття...

Кажуть, що очима негідника найвродливіше й найрозумніше можна поба­чити звичайним, буденним, зате звичайнісіньке через ставлення доброї люди­ни, закоханої у світ душі, як від чарівної палички розквітає...

В. Гюґо розповідає про велике, вічне почуття любові, мовби створює чотири­кутник. у центрі його — Есмеральда, циганка-танцюристка з білим козенятком, примхлива чарівниця паризьких вулиць. І чотири постаті героїв, що звертали на неї увагу, освідчувалися у коханні, насолоджувалися її поглядом, розмовою, як символи різних поглядів на кохання, різних поглядів на саме життя.

Блискучий капітан Феб де Шатопер. Я не впевнена, чи кинувся б він на допомогу дівчині на нічній вулиці, якби був сам, без свого загону. Я не знаю, чи згадував він хоч раз циганку з повагою. Але ми точно знаємо, що він скори­стається нагодою зустрітися з красунею, а побачивши, що вона закохана в ньо­го, домагатиметься від неї повного забуття себе, нічого не обіцяючи, навіть сміючись над її бажанням обвінчатися з ним. Навіть те, що амулет Есмераль- ди, її остання можливість знайти свою матір втратить свою силу, якщо дівчи­на віддасться йому без шлюбу, не зупиняє його, він наполягатиме на цьому, підступно використовуючи почуття циганки. Навіть дізнавшись, що їй загро­жує смерть за звинуваченням у вбивстві його персони, він нічого не робить, щоб врятувати Есмеральду. Сила її почуття у передсмертні години нічого не зворухне в нещирій душі Феба, як, мабуть, вже не зворухне нічиє почуття. Він звик кохати тільки власну персону, і просто хоче користуватися усіма іншими: Есмеральдою — за її красу, своєю нареченою — за її багатство.

П’єр Гренгуар, на відміну від Феба, нщріший, він здатний на сміливі вчинки: втрутитися у сварку, кинутися на захист дівчини. І почуття вдячності спочатку переповнює його душу, але у вільній циганці він бачить перш за все доступну красуню, не визнаючи в ній особистість. П’єр здатний ділити з нею їжу, скром­ний достаток, прив’язується до її білого козеняти, але сплатити головний борг — врятувати свою рятівницю ціною власного життя — відмовляється.

Як справжній «філософ», він навіть проголошує промову щодо свого май­бутнього, може, не дуже потрібного для інших, але такого ж бажаного для нього самого! Навіть якщо й не покарають на смерть за допомогу Есмеральді, навіщо якісь турботи, неприємності з владою. П’єр Гренгуар теж чинить, як йому зручніше, кохаючи понад все самого себе...

Архідиякон Собору Паризької Богоматері Клод Фролло заради кохання здат­ний навіть на жертви. Він ладен поступитися духовним саном, місцем, кар’є­рою, своїми дослідженнями, навіть поїхати з Парижа. Більше того, Есмераль- да для нього — єдина жінка у світі. Заради неї він міг би зрадити своєму покликанню, вірі — усьому, що було змістом його життя. Але за однієї умови: Есмеральда мала належати тільки йому. Він, людина духовного сану, здавало­ся б, мусив краще за інших визнавати сенс життя, силу добра, однак, ладен віддати дівчину до рук смерті, якщо вона не підкориться йому. Картаючи і себе самого, 1 циганку, рятуючи її та знову віддаючи катам, він кілька разів зра­джує дівчину. Тим самим він зраджує самого себе, краще у собі, що могло б перерости у щось велике, людяніше. Не можна привласнювати, робити іграш­кою об’єкт кохання, як не можна сховати до кишені сонце.

Протиставленням усім трьом постає у романі Квазимодо. На перший погляд, щось потворне, жахливе, брутальне, як приборканий звір, відданий своєму рятів­никові й вихователеві Клоду Фролло, він робить спробу викрасти Есмеральду для нього. Він єдиний, хто спочатку просто не звертає уваги на її зовнішність.

Щоб прокинулося почуття Квазимодо, треба торкнутися його душі, побачи­ти в ньому не сліпого виконавця власної волі, раба, а людину. Звичайний вчи­нок Есмеральди, що дала йому біля ганебного стовпа напитися, сповнює його душу великою вдячністю. Це почуття не просто кличе його на допомогу бідній дівчині, на її захист, воно робить його чуйним, щасливим і... красивим.

У ту високу, урочисту мить, коли Квазимодо врятував Есмеральду, надавши їй притулок у стінах Собору, коли проніс її на руках перед натовпом, «він був прекрас­ним, цей сирота, підкидьок, ця потолоч; він почував себе великим і сильним, він дивився в обличчя цьому суспільству, що вигнало його, але у справи якого він так владно втрутився; дивився в обличчя цьому людському правосуддю, у якого вир­вав здобич, усім суддям, катам, усій цій королівській могутності, яку він, нікчем­ний, зломив за допомогою всемогутнього Бога». І натовп людей, що ненавиділи дзвонаря, аплодує йому, підтримує у допомозі Есмеральді. Він не просто ділиться з дівчиною їжею, скрашує її самотність — він ладен уперше підняти руку на своє божество — Клода Фролло. Він без слів піде до щасливого суперника, чекатиме його для неї, принижуючи себе, — і буде оберігати дівчину від розчарування, коли той не прийде. Він оберігатиме Есмеральду від самого себе, намагаючись не кидати­ся їй у вічі власною потворністю, не ображаючи її естетичних почуттів.

Наскільки вища своєю душею ця безкорисливіша, найвідданіша у своєму коханні людина за блискучого Феба з його досконалою зовнішністю, освічено­го, розвиненого Гренгуара з його філософією і любов’ю до драматичних сцен, духовно піднесеного архідиякона! Душа Квазимодо, замкнена у цю кострубату, потворну оболонку, виростає до висот справжньої поезії, і доказом цьому є його алегорія з кришталевою вазою, що мала тріщину, і звичайним непоказним глиняним глечиком, що зберігає природну красу й свіжість квітів.

Навіть смерті непідвладне таке високе кохання, бо можна скарати людське тіло й відібрати життя, а душу, особливо таку піднесену до неймовірних висот силою свого кохання, можна лише випустити з оболонки, щоб розправила крила.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (20 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 620 | Теги: Гюґо, Багатогранність, Богоматері, Теми, Паризької, Собор, Кохання, Романом | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz