Біблійні сюжети й мотиви в українській та світовій літературі

1 варіант

Світовому красному письменству в цілому, а також кожній національній лі­тературі зокрема передує Біблія. Це найдавніша книга світу, написання якої три­вало від XII століття до нашої ери до II століття нашої ери. В ній зібрані мудрі проповіді-повчання, геніальні пророцтва, міфи, історичні хроніки, ритуальні мо­литви, народні пісні й пісні-псалми, притчі, фрагменти героїчного епосу різних народів та різних епох, легенд та переказів. Твори, що складають Біблію, кано­нізовані Церквою, визнані богонатхненними, автентичними — справжніми, не- сфальсифікованими.

Біблійні сюжети та образи використовуються багатьма митцями — скульпто­рами, графіками, малярами, композиторами, режисерами театру і кіно, письмен­никами.

Воістину немає жодного великого письменника, який би хоч раз не звернувся до змісту Біблії. Образи Книги книг надихали Шевченка і Байрона, Лесю Україн­ку і Дайте, Франка і Шекспіра, П. Куліша і Пушкіна, багатьох інших митців.

Філософ і просвітитель Григорій Сковорода називав Біблію своєю «возлюбле- ною невістою». Саме читання Біблії надихало його до написання найзначніших його творів.

Читайте «Молитви», «Осії. Глава XIV», «Ісаія. Глава 35», «Подражаніє Ієзекії- лю. Глава 19», уривок «Настане суд...» з послання «І мертвим, і живим...» Тараса Шевченка, «Мойсея» Івана Франка, «Одержиму» Лесі Українки — і ви перекона­єтеся, який колосальний вплив мало Святе Письмо на розвиток мистецтва, всього духовного життя українського народу.

За переспіви біблійних псалмів бралися і такі видатні митці як П. Гулак-Арте- мовський, Ліна Костенко, Дмитро Павличко.

До невичерпного джерела Біблії, до її вічних тем і образів зверталися Б. Пас­тернак у романі «Доктор Живаго» і Бальзак у творі «Ісус Христос у Фландрії»; за­чаровує нас яскравими картинами втілення вічного сюжету в «Майстрі і Маргари- ті» М. Булгакова. Майже сорок років працював польський письменник Г. Панас над романом «Євангеліє від Іуди», у якому Христос змальований людиною, але найвищої породи і природи, носієм особливих здібностей.

Отже, сюжети й образи Біблії мають символічне значення. І скількн б не ми­нуло часу, свого значення вони не втратять і до них звертатимуться ще довго мит­ці різних країн, люди різних національностей, відшукуючи відповіді на вічні пи­тання: що є добро і зло, смерть і безсмертя, любов і ненависть?

2 варіант

Біблія — найвеличніша книга людства, яка містить заповіти Бога людям для усвідомлення їхньої гріховності та спасіння душі.

До біблійних образів, мотивів і сюжетів в усі часи зверталися письменни­ки різних країн. У XIII—XVIII століттях не було митця, який би у своїх творах не звертався до Біблії. Не втратила ця Книга книг свого значення і в пізніший період. Біблійні образи й мотиви живили творчість і надихали на нові твори Г. Сковороду і Т. Шевченка, Дайте і Шекспіра, П. Куліша і О. Пушкіна, Лесю Українку і Ч. Айтматова.

Філософ і просвітитель Григорій Сковорода називав Біблію своєю «возлю- бленою невістою» і зазначав, що саме в духовному шлюбі з Книгою книг наро­дилися найкращі його твори.

До Біблії звертався і Тарас Шевченко. З неї він брав вислови (як епіграфи до творів «Сон», «Єретик», «Великий льох»), мотиви, які по-своєму переробляв. Такої переробки зазнали десять псалмів Давидових. У сорок третьому псалмі читаємо:

Смирилася душа наша.

Жить тяжко в оковах!

Встань же. Боже, поможи нам Встать на ката знову.

У сто тридцять другому псалмі митець лине думкою в далеке майбутнє, в яко­му всі люди будуть рівними, житимуть, як брати. Найповніше Т. Шевченко ска­зав про те, яким уявляє нове суспіігьство, у поезії «Ісаія. Глава 35», використав­ши пророцтва Ісаія, автора однієї з книг Біблії.

За переспіви біблійних псалмів бралися П. Гулак-Артемовський, Ліна Кос­тенко, Дмитро Павличко. Біблійні сюжети розвивалися Іваном Франком у поемі «Мойсей», Лесею Українкою у драмах «В катакомбах» та «Одержима».

До невичерпного джерела Біблії, до її вічних тем і образів зверталися Б. Пас­тернак у романі «Доктор Живаго» і Бальзак у творі «Ісус Христос у Фландрії». Зачаровує нас яскравими картинами втілення вічного сюжету «Майстер і Мар- гарита» М. Булгакова. Майже сорок років працював польський письменник Г. Панас над романом «Євангеліє від Іуди», у якому Христос змальований лю­диною, але найвищої породи і природи, носієм особливих здібностей. Далекі від ідеальних християнських стосунків події зображено в романі «Собор Паризької Богоматері» В. ГюГо. У творі тісно поєднані краса і потворність, добро і зло. Рів­ноправним героєм твору є собор, який втілює ідею добра, справедливості, лю­бові, який є німим свідком трагічних подій і водночас символом можливості по­вернення людей до вічних цінностей.

Сюжети й образи Біблії мають символічне значення, до них, думаю, ще дов­го будуть звертатися митці різних країн, віцшукуючи відповіді на вічні питання про добро і зло, смерть і безсмертя, любов і ненависть.