«Вечори на хуторі біля Диканьки» - Казковість гоголівського циклу (Гоголь)

«Вечори на хуторі біля Диканьки» Гоголя — надзвичайний твір. Його можуть читати і діти, і дорослі, за цим циклом створено мультиплікаційні та художні фільми і навіть мюзикл! Особисто мені дуже припав до душі цей твір, хоча я за­вжди більше захоплювався серйозною, філософською і науковою літературою.

«Вечори на хуторі біля Диканьки» є дуже цікавим твором з багатьох причин. По-перше, читачів завжди дуже захоплює народна демонологія, яку так вміло використав Гоголь у своїх творах. Крім того, у формі казкових розповідей Го­голь виклав безліч глибоких ідей. А щоб викрити людські вади та недоліки, як виявилося, не обов’язково створювати наскрізь негативних персонажів. Адже Гоголь зробив це через м’який гумор, приємні і потворні образи, які виклика­ють щиру посмішку — і не більше. Хоча слід віддати авторові належне: така по­будова повістей абсолютно виправдана. Бо всі ідеї, які він вкладав у цей твір, він передав повно та яскраво.

Чому ж письменник створив цей цикл саме казковим? Передусім, Гоголь змальовує не тільки окремі образи, а й образ усього українського народу через окремих героїв. Він знайомить світ зі своїм народом, змальовуючи його весе­лим, працелюбним, поетичним. І, звісно, фольклор та вірування кожного на­роду є дуже важливими під час його змалювання. І автор це врахував, тому на­сиченість фольклорними елементами додає творові казковості. Але Гоголь не ідеалізує українців, він все одно вказує на деякі недоліки ментальності, зобра­жуючи їх гумористично та весело. При цьому він підкреслює, що й самі укра­їнці залюбки сміються із власних вад. Тому майстерне поєднання захоплюючої форми, інформативного змісту та повчального підтексту робить твір настільки популярним та художньо цінним.

Гоголь передає сам дух народу не тільки через сюжетні елементи, але й че­рез мову твору. Цикл написано російською, проте мова настільки насичена роз­мовними народними елементами, що національний колорит переданий повно і просто Геніально.

Створенню колориту сприяє і вищезгадана казковість, бо кожному народу притаманні оригінальні вірування, і навіть коли ці вірування наївні та забобон­ні, вони все одно є частиною народної дупіі.

Мені подобається казковість творів Гоголя, бо я з дитинства чув від бабусі подібні казкові розповіді, де героями були русалки, мавки, козаки. І зараз мені здається, що я знову із захопленням слухаю бабусю і вона мені читає «Вечори на хуторі біля Диканьки»... І тому я б радив прочитати цей твір усім: захопити­ся цікавими подіями, оцінити доверпіену форму та художню мову твору, згадати відомі з дитинства образи, знайти новий повчальний зміст та й просто отримати задоволення від дуже гарної книжки...