Кохання в ліриці Пушкіна

І. О. С. Пушкін — ґеній російської і світової літератури і культури (багатство і різноманітність творчості поета).

П. Любовна лірика О. С. Пушкіна.

1. Опоетизування поетом своєї біографії (історія написання вірша «Я помию чудное мгновенье»; простежування життєвого шляху поета з 1819 по 1825 рік; зачарування Пушкіним прекрасною жінкою, яку зустрів на балу в Петербурзі 1819 року, Анною Петрівною Керн; недовге знайомство; південне заслання поета; переїзд до села Михайлівське, маєток його батька; друга зустріч із Анною Петрівною; 1825 року написання з надзвичайним натхненням вірша, присвяченого цій жінці; велика популярність вірша; написання М. І. Глинкою романсу на ці слова).

2. Особливості любовної лірики Пушкіна («На холмах Грузин...», «Все в жертву памяти твоей», «Что в имени тебе моем», «Мадонна» та інші — відображення поетом у віршах особистих переживань і почуттів; відсутність опису портрета улюбленої жінки, лише «голос ніжний», «милі риси», «небесні риси»; важливість для поета опису почуттів і думок, коли чимось глибоко зворушений і схвильований; надзвичайна простота і людяність віршів про любов).

3. Прославлення Пушкіним кохання взагалі — як ідеального і піднесеного почуття (віра поета в здатність кохання творити чудеса: штовхати людей на героїчні вчинки, рятувати від самотності, гоїти глибокі сердечні рани, знайти нові сили і творче натхнення:

И сердце бьется в упоенье,

И для него воскресли вновь И божество, и вдохновенье,

И жизнь, и слезьі, н любовь;

оспівування поетом кохання з першого погляду («Я помню чудное мгно- венье») і нерозділеного кохання («Я вас любил...»); сильні і шляхетні почуття поета; жертовність поета заради ш;астя улюбленої жінки; висока самовіддача в коханні).

Ш. Вірші О. С. Пушкіна про кохання, ніжні і пристрасні, веселі і сумні, вчать

нас кохати по-справжньому.