|
Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як «радянський народ»? Ні, йдеться про народ український...
Василь Симоненко, як справжній ґеній, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, ш;о його вірші ш;е багато років символізуватимуть Україну.
Я довго міркувала над тим, з ким можна порівняти Василя Симоненка. І дійшла висновку, ш;о порівнювати його варто не з видатними особистостями, а з птахом. З лебедем. Чи не здається вам, ш;о все в нього від лебедя: краса, любов, ніжність, а найголовніше — вірність.
Якш;о мене запитають, хто такий Василь Симоненко, то я скажу, ш;о це людина лебединої вірності. Вірності своєму народові. Він не зрадив ні його, ні Батьківш;нну, ні себе. Він навіть ніколи не критикував свій народ. Хоча в ті часи це було б виправданим. Він просто його любив і вірив у нього і йому. А його чудові вірші, сповнені ш;ирої любові і відданості, яскравий тому доказ.
Тимчасом серед тих міліціонерів, які по-звірячому побили Симоненка, теж були українці, його народ... Коли ж ми нарешті навчимось не тільки насолоджуватись вдалою римою, смакувати гарні епітети і захоплюватися ґеніальністю, але й робити для себе висновки, вірити словам поета? Адже тільки віра в саме такі слова допоможе виховати і віру в себе, в свої сили. Ось тоді ми зможемо виправдати звання українців. Погодьтесь, це слово завдяки багатьом відчайдушним Симоненкам, Шевченкам, Франкам чи Стусам набуло прекрасного значення. Вони підносили його як своїм життям, так і своєю смертю. Ось тоді, також відповівши вірністю своїм ґеніальним синам, ми зможемо стати тими, про кого колись один молодий, дуже талановитий поет писав:
Народ мій є, народ мій завжди буде.
Ніхто не перекреслить мій народ!
Похожие сочинения
| 
