1 варіант
Тарас Шевченко — найвидатніша постать усієї української літератури. Тематика творів поета різноманітна, але є в ній мотив, якій проходить крізь усі його твори. Це любов до рідної землі, до України.
Сучасних читачів і зараз вражає патріотизм письменника. Але це не просто патріотизм: це набагато глибше та серйозніше почуття. Майже в усіх творах Шевченка ми простежуємо це глибоке відчуття духовного зв’язку зі своєю Батьківщиною.
Образ України знаходить своє відображення у найрізноманітніших творах поета. У творах на історичну тематику Шевченко зображує синів своєї Батьківщини: це мужні, хоробрі люди, які ладні віддати життя за Україну, тільки б зробити її вільною, незалежною і щасливою. Шевченко яскраво та майстерно змальовує у своїх творах романтику козацького життя, неписаний кодекс честі завзятих запорозьких лицарів. Коли я читав такі поезії, мені одразу спало на думку, що і сам Шевченко теж є певною мірою таким лицарем. Тільки боровся він не з шаблею, а з пером у руках. І це перо було, певно, гостріше за деякі шаблі... Історичні твори поета є яскравим штрихом до портрета України.
Оспівав Тарас Шевченко і красу своєї Батьківщини. Пейзажі, змальовані у поезіях, мають велику не тільки літературну, а й художню цінність — вони нагадують картини. До речі, пейзажі у творах Шевченка сприймаються не тільки як частина композиції, але й як окремі поетичні твори. Згадаймо лише «Садок вишневий коло хати» або «Реве та стогне Дніпр широкий...». У картинах природи ми бачимо глибоку любов до Батьківщини та захоплення красою рідної землі.
У багатьох творах Кобзаря образ України передано символічно: часто Батьківщину в поезіях уособлюють конкретні образи. Найчастіше це ніби триєдиний жіночий образ: образ матері, України та Матері Божої одночасно. Такі символічні жіночі образи створював не тільки Тарас Шевченко, а й інші українські письменники (наприклад, така побудова образу була популярною наприкінці XIX століття).
Значну частину свого життя Тарас Григорович перебував поза межами своєї Батьківщини, але всі його думки були звернені до України. Це впливало і на його творчість.
Навіть «Заповіт» Т. Шевченка — унікальний поетичний твір — пройнятий любов’ю до рідної землі. Зробивши за своє життя надзвичайно багато для України, Геніальний поет хотів і після смерті бути на Батьківщині. І зараз твори Кобзаря впливають на свідомість читачів, виховують у них найкраще, плекають любов до своєї Батьківщини — ось таку силу має образ України у творах Т. Шевченка.
2 варіант
Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті біігим цвітом, цацов- нені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші «Садок вишневий коло хати». Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більще побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці. У поезії «Хіба самому написать...» він ставить такі проблеми:
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варт вона огня святого?
Поет постійно відчуває зв’язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч
«крихітїсу землі із-за Дніпра». Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії «Лічу в неволі дні і ночі...»
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю мою Україну убогу.
Що проклену святого Бога,
За неї дущу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане стращ- ний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії «Заповіт» автор, ніби забувщи про особистий мотив, яким розпочав вірщ, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії «Тим неситим очам» Шевченко проголощує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
Похожие сочинения
|