І. Росія 30-х років XIX ст. в романі М. Ю. Лєрмонтова «Герой нашого часу». П. Печорін — типовий представник дворянства періоду миколаївської реакції, ш;о настав після придушення повстання декабристів.
1. Суперечливість характеру Печоріна (нездатність до справжнього кохання, дружби: ставлення його до Бели, княжни Мері, Максима Максими- ча; в той самий час прагнення краш;ого, уміння критично оцінювати свої вчинки: «Б мені дві людини: одна живе у повному розумінні цього слова, інша мислить і судить її...»).
2. Належність Печоріна до «зайвих людей» (як і Онєгін із роману О. С. Пушкіна, і Чацький з комедії О. С. Грибоєдова «Горе від розуму» Печорін не знаходить у суспільстві ні місця, ні справи; протиставлення Печоріну, який страждає, Грушницького, який піклується тільки про те, ш;об «стати героєм роману»; самотність Печоріна серед таких людей, як Грушницький).
3. Жага діяльності, боротьби і моральна неготовність до повстання проти основ світського товариства (дріб’язкова боротьба з окремими особами;
сумний висновок Печоріна: «У цій даремній боротьбі я виснажив і запал душі, і сталість волі, необхідної для справжнього життя»).
Ш. Чому Печорін став зайвою людиною? (відсутність у суспільстві, в якому він жив, безкорисливого кохання, нщрої дружби, справедливих, гуманних стосунків між людьми, осмисленої громадської діяльності).
