|
Значне місце в нашому житті посідають тварини — «брати наші менші». І ми мусимо піклуватись про тих, кого ми приручили.
У сучасному суспільстві відносини між людиною та твариною стають дедалі гострішими. Мисливці, які вбивають рідкісного звіра заради хутра чи м’яса, не замислюються над тим, ш;о вони, може, зниш;ують останнього представника цього виду, ш;о більше ніхто не зможе милуватися цією чарівною істотою. Діти, які знущаються з маленьких кошенят, не замислюються над почуттями мате- рі-кішки, яка хоче допомогти своїм дітям, але не може, бо людина — істота вища і могутніша за цю тварину. Не кожен з нас розуміє, що тварина — це не тільки джерело м’яса, молока, хутра, але й щось схоже на нас самих. Звірі теж хочуть жити, поповнювати свої «родини», приносити комусь радість. Ми кривдимо їх, винищуємо цілі сім’ї, а вони не можуть тим самим відповісти нам.
Тварина ніколи не кине свого ближнього в біді, а людина в багатьох випадках рятує тільки свою «шкуру». Отже, хоча людина й набагато розвиненіша за тварину, але наші душі «зіпсовані» атмосферою, яка зараз панує в суспільстві.
Я люблю тварин, не розумію тих людей, які за власним бажанням знуш;а- ються з них, кривдять. Адже тварини такі беззахисні і повністю нам довіряють. Але я розумію й те, ш;о без продуктів харчування, отриманих від тварин, людині буде дуже важко жити в сучасному світі.
Може, колись настане час, коли не буде потреби навмисно вбивати звірів. Я гадаю, ш;о тільки тоді людина та тварина зможуть жити у мирі й злагоді.
Похожие сочинения
| 
