Прометей - символічний образ нескореного народу (за поемою ссКавказ» Т. Г. Шевченка)

Двадцять шість століть минуло з часу першого літературного оброблення Ге- сіодом легенди про титана, який вхопив з неба вогонь і дав його людям, за що був покараний Зевсом. Багато поетів різних країн та епох бралися опрацьовува­ти цей сюжет, вносячи в нього риси свого оточення та своєї індивідуальності.

Символічним образом нескореності народного духу, незламності поневоле­ного народу в боротьбі з усяким гнобленням і гнобителями є Прометей у поемі «Кавказ» Т. Г. Шевченка. В образі Прометея поет втілює запити й потреби сво­го часу, свого народу. Прикутий до скелі Прометей, подолавиш різні переипсоди та гніт, виконує своє призначення неухильно, страждаючи за народ, стає сим­волом величної фігури, героїчної особистості.

«Не вмирає душа наша», — говорить митець. «Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить!», «Кати знуш;аються над нами». Ясно, ш;о під цим «нам» поет розуміє «всі язики», тобто всі уярмлені народи, які повинні спіль­ними зусиллями перемогти самодержавство, ш;об восторжествували правда і свобода. Орел у поемі асоціюється з двоголовим орлом самодержавства. Царат, ворожі сили не зможуть скувати живої душі народу. Народ безсмертний! Саме це — головне в образі Прометея. Упевнено звучать слова поеми:

Не вмирає душа наша.

Не вмирає воля.

Отже, у поемі «Кавказ» Т. Шевченко підносить дві взаємопов’язані образні теми — розвінчування загарбницької політики царського самодержавства і услав­лення волелюбного духу народів Кавказу й усіх народів світу.

Поема «Кавказ» — цикл монологів, ш;о має різних адресатів, і від адресата залежить характер і ступінь поетової пристрасті. Вже на початку поеми автор зображує в романтичному стилі природу й культуру Кавказу, вільне життя його народів, стверджуючи невмирупцсть «живуш;ої крові» кавказців:

За горами гори, хмарою повиті.

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея Там орел карає.

Що день божий добрі ребра Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є Живуш;ої крові, —

Воно знову оживає,

І сміється знову.

Образ Прометея набирає символу сміливої думки, доброго серця, твердості духу та безстрашності:

І неситий не виоре На дні моря поле.

Не скує душі живої І слова живого.

Образ Прометея в шевченковій поемі «Кавказ» — найсильніше втілення цього світового образу в українській поезії.

• Героїчне минуле українського народу в творчості Тараса Шевченка | Просмотров: 1108
• Віра Івана Франка в щасливий прийдешній день українського народу (за поемою «Мойсей») | Просмотров: 781
• Дитинство Тараса (за віршами Т. Г. Шевченка «Мені тринадцятий минало...» та «На Великдень, на соломі...») | Просмотров: 883
• Безрадісне дитинство сироти (за поезіями Т. Шевченка «Якби ви знали, паничі», «і золотої й дорогої...») | Просмотров: 650
• Народні пісні про минуле українського народу | Просмотров: 893
• «Автопортрет» Т. Г. Шевченка (1840-1841) (твір-опис за картиною) | Просмотров: 1413