ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Пушкінське переосмислення типу романтика в образі Ленського

Звичайно, у кожного письменника є улюблений герой. Більш того, можна сказати, що у кожному улюбленому героєві письменник мовби втілює частку самого себе — на різних етапах свого життя. Буває, таким чином, на сторінках твору автор сперечається із самим собою, яким був у юності, буває — заздрить у чомусь тому, ще молодому, дещо наївному, якому ще невідомо те, що знає, що пережив автор, буває — низько схиляє голову перед кращим у собі, що не зберіг, мандруючи по хвилях життя... Головне, на мій погляд, те, що улюбле­ний герой є така ж неординарна людина, як і його творець.

Тому з цікавістю зустрічаєш у пушкінському романі «Євгеній Онєгін» поета Володимира Ленського. Привертають увагу його «Вольнолюбивьіе мечтьі. Дух пьілкий и довольно странньїй», те, що «Ко благу чистая любовь И славьі слад- кое мученье В нем рано волновали кровь».

Він нагадує своїми розмовами й темами віршів палкого ліцейського товари­ша Пушкіна — молодого Вільгельма Кюхельбекера, а в чомусь — і самого мо­лодого Пушкіна. Він таким і залишиться — молодим, тим, хто заблукав у світі своїх романтичних мрій, майже поетичному маренні, коли, вигадавши свою кохану, не побачить (бо не хоче бачити) реальної дійсності.

Цікаво, що Пушкін поставив свого Ленського поруч із головним героєм тво­ру, названого його ім’ям, і в чомусь героєм часу, а саме з Онєгіним — одноліт­ком, співрозмовником, у чомусь однодумцем. Вони як дві пори віку одного й того самого чоловіка, коли той, хто подорослішав, то намагається попередити другого, захистити від помилок, то грається з ним, показуючи свою перевагу...

Пушкін саме Онєгіну віддасть пальму першості у романі, саме йому віддасть найдорожче — заповітний будиночок у Михайлівському, свою бібліотеку. Саме Онєгіну він доручить висловити свої думки про молодого романтика.

По-перше, Онєгін спробує вивести Ленського із його вигаданого світу закоханості:

Я вьібрал бьі другую,

Когда б я бьіл, как тьі, позт.

В чертах у Ольги жизни нет.

Точь-в-точь в Вандиковой Мадонне:

Кругла, красна лицом она,

Как зта глупая луна На атом глупом небосклоне.

Він немов хоче зупинити той невідворотний плин подій, коли неабиякий юнак заплутується у буденному, посередньому, поверховому, коли у полум’ї першого кохання непомітно гине його талант, його висока поезія:

Поклонник славьі и свободьі,

В волненье бурньїх дум своих,

Владимир и писал бьі одьі,

Да Ольга не читала их.

Залишається єдиний жанр — мадригал, єдина поетична збірка — альбом нареченої, єдиний світ — поміш;ицький маєток.

Два варіанти життєвого шляху передбачав Пушкін для свого Ленського. Пер­ший, здавалось би, продовження волелюбних мрій і прагнень гетингенського ви­ховання, шлях, яким вели «Ко благу чистая любовь И славьі сладкое мученье». То було життя коротке та яскраве, мов спалах:

...Он мог бессмертной славой Газет наполнить нумера.

Уча людей, мороча братий.

При громе плесков иль проклятий.

Он совершить мог грозньїй путь,

Дабьі последний раз дохнуть В виду торжественньїх трофеев.

Как наш Кутузов иль Нельсон,

Иль в ссьілке, как Наполеон,

Иль бьіть повешен, как Рьілеев.

І як відступне долі, інше, довгострокове:

...поета

Обьїкновенньїй ждал удел.

Прошли бьі юношества лета:

В нем пьіл души бьі охладел.

Во многом он бьі изменился,

Расстался б с музами, женился,

В деревне, счастлив и рогат,

Носил бьі стеганьїй халат,

Узнал бьі жизнь на самом деле.

Подагру б в сорок лет имел.

Пил, ел, скучал, толстел, хирел.

И, наконец, в своей постеле Скончался б посреди детей.

Плаксивих баб и лекарей.

Пушкін не став вводити в оману читача, даючи йому красиву, але хибну надію. Він зняв перший варіант із канонічного тексту, бо так вчинило саме життя. Але, відчуваючи глибоку симпатію до молодого романтика, дещо впіз­наючи у ньому самого себе в юності, Пушкін врятував свого героя від такого жахливого для поета кінця. Краще загинути за кохання, за свою мрію, ніж розчаруватися в ньому і вже не жити — існувати, втрачаючи самого себе, відчу­ваючи, як охолоджується гаряча душа поета.

Тому й символічно, що вбиває Ленського саме Онєгін. Вбиває тому, що не вдалося зупинити відхил від високого призначення спочатку, вивести з вигада­ного світу у реальне життя, зробивши, так би мовити, щеплення скептицизму. А може, у долю героїв роману втрутилося саме життя, бо, створюючи шосту главу (епізод дуелі, смерть Ленського), Пушкін знає, як склалося у справжніх, реаль­них поетів-романтиків: повішено Рилєєва, заслано Кюхельбекера, відряджено на Кавказ у бої новеліста Бестужева-Марлінського... Друзі гинули у жорстокому світі, хтось — а Пушкін знав і таких — відступав, підкорюючись йому.

Поет обрав для свого героя смерть, щоб залишити його героєм. Може, тоді він вже віддчував свій передчасний кінець, останній двобій поета — не камер-юнке­ра, не наближеного до царського двору, не блюдолиза, а того, хто «восславил свободу»...

Недарма ж Лєрмонтов порівнює його долю з долею Ленського!

Поети в Росії не змінювали свої погляди, не підкорялися — вони, яскраво спалахнувши, рано йшли з життя, заповідаючи іншим свої високі ідеали.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (21 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 451 | Теги: Пушкінське, переосмислення, типу, Романтика, Ленського, образі | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz