|
Мабуть, зовсім не проста справа — створити комедію. Треба не тільки знайти у суспільстві негативне явиш;е, ш;об висміяти його, зриваючи маску з усіх вад і недоліків, ш;о схоже на хірургічне втручання. Треба ш;е провести інтенсивну терапію — лікування сміхом, випромінюванням здорового глузду, припікання іскрометним феєрверком сатири. Для того треба весь час тримати глядача й читача у постійному напруженні: ш;об не встиг звикнути до одного комедійного прийому, використовувати інший, будувати комічний сюжет по наростаючій.
Починають з найпростішого комічного ефекту — із зіставлення бажаного і реального. На лекції вчителя філософії про природу голосних і приголосних пан Журден робить для себе «велике відкриття»: він розмовляє прозою!
Дуже цікаво, як протягом цілої картини швець з помічниками виманюють у пана Журдена гроші, просто підвиш,уючи його титул: від «Вашої милості» до «Вашої світлості».
— Ми всі, як один, вип’ємо за здоров’я Вашої світлості.
— Вашої світлості? Ого-го! Почекай, постій. Це мені-то — «Ваша світлість»! (убік) Якщо дійде до «височества», слово честі, він отримає весь гаманець. На ось тобі за «Вашу світлість»!
Настільки ж вдало використано прийом протиставлення: на словах збираючись заплатити борги і навіть підраховуючи їх, граф Дорант, як і передбачала пані Журден, просить додати до цієї суми ще двісті пістолей, обіцяючи повернути все разом у найближчий час. Для підсилення ефекту він каже:
— Багато хто з радістю дав би мені грошей в борг, але ви мій найкращий друг, і я побоювався вас образити, якщо попрохаю ще у когось!
Ну, як тут не повторити висновок пані Журден про її чоловіка, що він «дурень набитий»!
Оскільки в комедії дві закохані пари: Люсіль і Клеонт та їхні слуги Ніколь і Ков’єль, — дуже доцільно використаний так званий прийом «віддзеркалення ситуації». Клеонт дорікає у лукавості Люсіль, Ков’єль лає за підступність Ніколь.
Послухаймо цей діалог:
Клеонт: Стільки сліз я пролив біля її ніг!
Ков’єль: Стільки цеберок води я перетаскав за неї з криниці!
К л е о н т: Як палко я її кохав — кохав до повного самозабуття!
К о в ’ є л ь: Як спекотливо було мені, коли я за неї порався з вертелом — спекотливо до повної знемоги!
К л е о н т: А тепер вона іде повз мене, зневажає мною!
К о в ’ є л ь: А тепер вона нахабно повертається до мене спиною!
К л е о н т: Це лукавство заслуговує на те, щоб на неї звалилися кари!
К о в ’ є л ь: Ця підступність заслуговує на те, щоб на неї посипалися ляпаси! Але найголовніший комічний ефект — це справжні розіграші, коли Клеон- та переодягають у сина турецького султана, щоб, поведений на шляхетному походженні, пан Журден дав згоду на шлюб своєї доньки.
Тут і серія миттєвих «прозрінь» Люсіль і пані Журден, які, зрозумівши, у чому справа, змінюють свої погляди на протилежні.
Люсіль: Ні, татечку, я вам вже казала, що немає такої сили, яка б примусила мене одружитись з ким завгодно, крім Клеонта. Я скоріше погоджусь на будь-що, ніж... (впізнає Клеонта). Звичайно, ви — мій батько, я повинна вам підкорятися без слів, влаштовуйте мою долю, як самі вважаєте.
Пан Журден: Ах, який я радий, що визнання обов’язку до тебе повернулося! Добре мати слухняну дочку!
іуг верх бажання пана Журдена—присвячення його в «мамамуші»,щобмайбушій тесть за своїм становищем був гід ний сина турецького султана, — з чудернацьким перекладом з небувалої мови, балетом, перевдягненням та іншою буфонадою.
Це дійсно — від першого й до останнього рядка — неперевершений комічний сюжет, і цілком зрозуміло, чому «Міщанин-шляхтич» понад три століття не сходить зі сцени, викликаючи бурхливий сміх та оплески.
Похожие сочинения
| 
