І. Йоганн Вольфґанґ Ґете — мислитель і вчений, основоположник німецької літератури (відображав найважливіші тенденції і протиріччя епохи).
П. Трагедія «Фауст» — підсумковий філософський твір (сенс життя — у діяннях в ім’я людини).
1. Сенс людського буття (суперечка Бога з Мефістофелем про гідність людини, яка закінчується згодою Господа на експеримент з доктором Фаустом).
2. Оптимістичний погляд Бога (заснований на вірі в людський розум, творчі сили, а Мефістофель потрібний, ш;об не давати людям заспокоюватися і задовольнятися малим:
Людина не всякчас діяльності радіє.
Понад усе кохає Супокій;
Потрібен їй супутник ворушкий.
Щоб бісом грав і збуджував до дій).
3. Випробування Фауста (подолати різноманітні спокуси, ш;об знайти себе, усвідомити власну велич і покликання, віддати душу Мефістофелю в тому разі, коли перестане шукати, задовольниться тим, ш;о має).
4. Ставлення Мефістофеля до людей та до свого життя («Я так люблю живих людей. Як любить кіт живих мишей» — живе без ілюзій, без надій і без віри).
5. Тягар провини Фауста за загублене життя коханої та виш;ий сенс буття (спокуси реального житття, молодість, кохання не змогли дати йому відчуття безмежного ш;астя. На схилі літ винщй сенс буття він бачить у служінні людям, у вічному потязі до знання, у пошуках досконалості).
6. Вічна суперечка Фауста і Мефістофеля (суперечка добра і зла).
Ш. Головний висновок трагедії «Фауст» (тільки в праці і вічному пошуку можливий розвиток і вдосконалення людини).
Похожие сочинения
|