|
«Слово о полку Ігоревім» — найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Невідомий автор поеми — людина рідкісного поетичного таланту — створив шедевр, що й досі не перестає чарувати художньою довершеністю та патріотичною наснаженістю.
Ідея, образи «Слова...» запліднювали творчість багатьох письменників наступних поколінь. Після відкриття та публікації «Слова...» з’явилося близько сотні його перекладів і переспівів письменниками — представниками різних літератур світу. В українській літературі «Слово...» перекладали Мар- кіян Шашкевич, Юрій Федькович, Іван Франко, Панас Мирний, Максим Рильський, Наталя Забіла, Василь Шевчук.
Теми, образи, мотиви «Слова...» використовували у своїй творчості Тарас Шевченко, Іван Франко, Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, Андрій Малишко, Олесь Гончар, Борис Олійник та інші українські поети та прозаїки.
На основі поеми композитор Олександр Бородін написав оперу «Князь Ігор», а Микола Лисенко створив музичну композицію «Плач Ярославни». До відтворення мотивів поеми зверталися визначні художники, зокрема Віктор Васне- цов, Микола Реріх, Василь Касіян.
Одним із найдовершеніших творів, написаних на основі «Слова...», справжнім шедевром став вірш Тараса Григоровича Шевченка «Плач Ярославни», у якому великий поет, зачарований образом Ярославни у поемі, переспівав її плач сучасною українською поетичною мовою.
Ярославна у вірші Тараса Шевченка — любляча і вірна дружина князя Ігоря — у глибокій скорботі. Вона дізналася про поразку Ігоревого війська і ладна на край світу полетіти, ш;об врятувати милого чоловіка, полегшити його страждання. Рано-вранці на валу путивльської брами княгиня, сумуючи-квилячи за чоловіком, звертається до сил природи — легкокрилого вітру, дужого Дніпра, святого сонечка — з молінням визволити князя Ігоря разом з руськими «воями» з полону, допомогти повернутися їм додому живими. Якш;о вмре її ладо — вона теж загине.
Павло Григорович Тичина написав цикл поезій «Плач Ярославни». Кілька віршів присвятив Ярославні поет Андрій Малишко. Мати з поезії «Мати», написаної під час війни, яка з тривогою і надією виглядає сина з далекого і важкого походу, нагадує Ярославну з прадавніх часів:
І стоїш ти одна, посивіла, стара Ярославна,
Па Дніпровськім лужку, на трипільському древнім валу.
«Слово о полку Ігоревім» — найвидатніша пам’ятка Київської Русі, «прекрасна, запашна квітка слов’янської народної поезії», продовжує жити, вона є окрасою всієї світової літератури.
Похожие сочинения
| 
