|
Історія світової культури немислима без «Слова о полку Ігоревім» — найви- датнішої пам’ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, ш;о відображають найкранц риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого ґенія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і «Слово о полку Ігоревім». Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.
Невеликою за обсягом є ця героїчна поема, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого життя Київської Русі. Автор починає свою пісню «отт> старого Владимера до ньіншняго Ігоря». І хоч «Слово...» присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі поетичні події, ш;о відбуваються на відрізку руської історії, окресленому іменами цих двох князів.
З рядків поеми постають образи численних руських князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами, вимальовується образ Руської землі від боліт і розлогих рік півночі до далекої
Тмутаракані. Пошматована міжусобицями, але єдина як держава, Русь виступає у «Слові...» не ізольованою, а в дружніх стосунках чи військових конфліктах з племенами і народами, ш;о проживають за її межами.
Центральне місце в поемі посідає величний образ Руської землі. Доля рідного краю, великого і неосяжного, є предметом роздумів і вболівань автора. Про нього турбуються, борються за його свободу і могутність краш;і сини руського народу.
Поряд з узагальненим образом Руської землі велике ідейне навантаження несе образ Київського князя Святослава. Він зображений як головний діяч Руської землі свого часу. Його «золоте слово» має особливу ідейну значуш;ість.
Серед захисників Руської землі найдетальніше змальований князь Ігор. Чи не найпомітнішою рисою його характеру є відвага, яка настільки нестримна, ш;о переходить у нерозважливість. В ім’я воїнської слави і честі він готовий пожертвувати життям і не зупинятися перед небезпекою, яка загрожує його війську.
Прагнення Ігоря здобути для себе славу призвело до того, ш;о він пересів із князівського сідла у сідло рабське і загубив багато руського добра на дні Каяли. Через образ князя Ігоря розкриваються краш;і і гірші сторони людей тієї епохи.
Близьким до Ігоря за духом є його брат Всеволод. На першому плані стоїть його військове геройство і молодецтво. Оригінальний епітет «буй-тур» характеризує його неординарну фізичну силу і вояцьку доблесть. Образом Всеволода автор утверджує ідею воїнської дружби і взаємодопомоги, готовність стояти за товариша по зброї не на життя, а на смерть.
Образ Ярославни — один із найпривабливіших жіночих образів у світовій літературі. Ярославна вражає своєю внутрішньою красою — красою вірності. Княгиня приваблює людяністю, задушевністю, патріотизмом. Невипадково цей образ викликав широкий резонанс у літературі та мистецтві.
Одним із найцікавіших витворів письменницького ґенія автора «Слова о полку Ігоревім» є образ віш;ого співця Бояна. Він настільки майстерно виконував на гуслях пісні, ш;о, здавалося, його пальці самі, як живі, стрибали по гуслях і «рокотали» князям славу. Своїм поетичним словом він міг змірювати великі простори: біг стежкою поганського божества Трояна. Боян звивав славу обох половин цього часу, тобто давню і нову. За високий поетичний хист автор називає його внуком бога Велеса, ш;о вважався покровителем поезії.
Визначну роль у «Слові...» відіграє природа. Вона то співчуває і сприяє людям, то стає грізною силою, майже непереборною перешкодою. Двічі автор використовує образи трави і дерева, які на знак співчуття людям никнуть від жалю і з тугою схиляються до землі: перший раз після опису поразки руських і вдруге на згадку про загибель молодого князя Ростислава.
Сильні, неповторні образи «Слова...» ш;е раз підкреслюють незвичайну ідейно-художню цільність пам’ятки. Всі вони підпорядковані єдиному ідейному задумові і становлять складну і водночас струнку сукупність засобів його вираження.
Оповита поетичними чарами рідної природи, картина Русі XII ст. з її болями і радош;ами, з її хоробрими, але роз’єднаними людьми виразно постає перед нами і є свідченням незмірно високого мистецького рівня, якого досяг безіменний ґеній нашого народу в один із тяжких періодів його історії.
Похожие сочинения
| 
