|
Данте Аліґ’єрі справедливо вважається родоначальником італійської літературної мови, яка, за його словами, мала стати кроком до об’єднання Італії. Найбільш відомий твір Данте — поема «Божественна комедія». Без уявлення про цю прекрасну поему важко зрозуміти процеси, що відбувалися в європейській літературі, живописі, музиці упродовж наступних століть. Існує немало творів, якими пишається людство, але «Божественна комедія» — єдина і неповторна. Поема Данте увійшла до скарбниці світової літератури.
«Врятувати людей від ганебного стану і показати, що можна бути щасливим», — так писав про задум твору Данте. Письменник прагнув до духовного спасіння Людини й усього світу. Він проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства. Письменник, на противагу середньовічній моралі, стверджував, що людина ще на землі мусить усвідомити своє становище, намагатися поліпшити його, звертаючись до прихованих творчих сил своєї душі.
Чому Дайте назвав свою філософську поему «комедією»? В одному з листів поет пояснював, що так позначається поетичний твір середнього стилю «зі страшним початком і щасливим кінцем», написаний італійською, тобто народною мовою. Пізніше біограф Дж. Бокаччо, вражений силою таланту автора і величчю його твору, приєднав до цієї назви визначення «божественна». Під такою назвою — «Божественна комедія» — твір було опубліковано у Венеції.
Грандіозну будову поеми можна порівняти з храмом, де кожна деталь точно зважена і розрахована. Три частини включають увесь загробний світ, що був в уяві середньовічної людини: «Пекло», «Чистилище» та «Рай». Проводячи своїх читачів через усі пекельні кола, через чистилище до раю, автор показує не тільки середньовічній людині, а й усьому людству взагалі, де шукати надію на спасіння. Перша пісня — зав’язка всієї «Божественної комедії». У ній розповідається про те, як автор заблукав у темному лісі, де шлях йому заступили страшні звірі. Це треба розуміти так: автор розгубився серед чвар у Флоренції. Щодо звірів, то леопард — це уособлення короля Франції, вовчиця — уособлення римського папства.
Дайте написав свою комедію таким чином, що її можна було тлумачити з чотирьох поглядів. Перший аспект — буквальний, коли текст сприймається, як він написаний. Другий аспект — алегоричний, коли сучасник Дайте за подіями комедії мав змогу вбачати події зовнішнього світу. Аспект моральний передбачає опис переживань і пристрастей людської душі. Четвертий аспект — містичний, або філософський. Щодо морального аспекту, то леопард символізує любов до пристрастей, лев — погордливість і насильство, а вовчиця — жадобу й еґоїзм. Саме ці вади поет вважав головною бідою сучасників, що й знайшло своє відображення у творі.
Потім герой потрапляє до «Пекла». Боно в уявленні автора схоже на велетенську вирву і складається з дев’яти кіл. Пекло розташоване у північній півкулі Землі. У дев’яти колах мучаться душі грішників. Це загальна картина людських вад. Коло перше — нехрещені немовлята і доброчесні християни, поети, мудреці. Коло друге — порушники шлюбної вірності, такі, як коханці Франческа да Ріміні та Паоло. Коло третє — ненажери. Коло четверте — скнари та марнотратники. Коло п’яте — винні у гніві та занудстві. Коло шосте — єретики. Коло сьоме — насильники усіх видів. Коло восьме — святотатці, злодії. Коло дев’яте — зрадники, такі як Іуда, Брут, Кассій. Пайстрашніший гріх, на думку Дайте, — це зрада. У південній півкулі розташована гора Чистилище, оточена з усіх боків океаном. Разом з Передчистилищем і Земним раєм тут також дев’ять кіл. У Передчистилшці очищуються дупгі померлих, непримиренних із церквою, що загинули не своєю смертю. Тут є долина земних володарів. Перше коло — пихаті, друге — заздрісні, третє — гнівливі, четверте — ледачі, п’яте — скупі, шосте — зажерливі, сьоме — любост- расні. У Земному раю Дайте супроводжує Мательда, з’являється видіння Беатрі- че — символ любові, що облагороджує. Бона буде супроводжувати героя в Раю.
Навколо Землі рухаються Сонце і планети. Бони створюють також дев’ять кіл, на яких розташований небесний Рай, де живуть у вічному блаженстві душі праведників. Десяте коло утворює Емпірій, помешкання божеств, світ вічності.
Останні пісні поеми описують утопічну картину, де сяють зірки, мерехтять різними кольорами відблиски вогненної ріки, розквітають чарівні квіти. Дайте змальовує Небесну розу — втілення християнських ідеалів. У фіналі авторові з’являється видіння Бога, і йому нарешті відкривається ідея Божественної любові, ш;о «водить сонце й зоряні стелі».
Отже, «Божественна комедія» — це поема про самого Дайте і водночас поема про людину й усе людство, які повинні пройти шляхом морального очиш;ення і піднестися до вершин Духу. Це ідея нової епохи — епохи Відродження.
Похожие сочинения
| 
