Тарас Шевченко - вірний син України

Український народ, як і кожен народ світу, має свої святині. Однією з таких святинь, національною гордістю нашого народу є творчість Тараса Григоровича Шевченка.

Він уперше заявив про себе як поета, видавши невелику збірку поезій, що мала назву «Кобзар», яка стала символічною і дала друге ім’я поетові.

Із полум’яних творів Кобзаря весь світ дізнався, що є така прекрасна країна — Україна, з її чудовим, добрим, роботящим народом, прекрасною мовою, піснями, героїчною і трагічною історією.

Тарас Шевченко підніс українську мову, поезію до світового рівня. Про неоціненну роль великого поета в цьому написав Володимир Самійленко у вірші «Українська мова», який присвятив пам’яті Т. Г. Шевченка.

Наша мова — то чудовий діамант, що лежав на дорозі, прибитий пилом, ніким не поміченим. Але знайшлася людина, яка підняла той скарб, витерла його від пилу і вставила у коштовний вінець. І сталося диво — камінь той засіяв ясним промінням, дивуючи весь світ своєю красою. Людина та — Тарас Шевченко, а коштовний діамант — то наша мова.

Син сво€Ї землі, великий поет із болем і співчуттям писав про рабське становище покріпаченого рідного народу і свій талант присвятив боротьбі за його визволення:

...Возвеличу

Малих отих рабів німих,

Я на сторожі коло їх Поставлю слово.

Величною і трагічною постає історія України зі сторінок поетового «Кобзаря». Автор прославляє лицарів-запорожців — оборонців народної волі, борців за свободу рідної землі.

Гайдамаки, які царськими істориками або замовчувалися, або спотворено зображувалися як розбійники, злодії, «пятно в нашей истории», в поезії Шевченка — мужні народні месники. Завдяки йому «розбійники» стали героями.

Особлива тема у творчості поета — доля його рідної землі, доля України. Скільки прекрасних поетичних шедеврів оспівують невимовну красу української природи:

Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная Вкраїна.

Але, пишучи із замилуванням про красу рідної природи, поет ніколи не забував про страждання пригноблених людей, що жили на тій землі. Усі його думи і помисли — про визволення рідного народу від віковічного ярма, про оновлення землі, де

...Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.