«Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь»

Ці слова на усі часи належать нашому народному поетові Тарасу Шевче­нку. Вони з поеми «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...», яка була написана 1845 року. Основне в цьому творі — пробудити в україн­ців почуття національної гідності й честі, посилити їхню національну свідо­мість.

Почну з того, що поет радив освіченим «землякам»-дворянам шукати відпо­відь на питання, що ставила перед ними українська дійсність (питання про «правду» і «волю»), не за кордоном, а на рідній землі, «в своїй хаті», у єднанні з народом. Це є прямий заклик до патріотичного служіння власному народові і створення національної культури.

Про самобутність культури українського народу та її роль у визволенні з-під ярма царизму йде мова в діалозі між освіченим паном і героєм твору. Ми дізна­ємось, що пани в усьому орієнтувались на Захід, навіть у питанні походження своєї нації йшли за вказівкою німецьких істориків:

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! Моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! Слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

Т. Шевченко виступає проти рабського схиляння перед іноземними авторитетами.

У поемі автор засуджує слов’янофілів, які боролись за об’єднання слов’ян­ських народів, але під зверхністю російського царя. Ще вони цурались рідного народу, нехтували своєю мовою. А хіба можна шанувати інші народи, не люб­
лячи свого? «А той, хто не знає, не вивчає і не любить рідної мови, зневажає свій народ... Хто він?.. Перевертень...»

Розглядаючи питання історії України, поет вказує на те, що народ повинен мати своїх «Брутів і Коклесів», тобто своїх «славних» гетьманів і свою історію, не підроблену ніким. Треба життя побудувати так, щоб настала соціальна і національна воля. А це можливо зробити тоді, коли не відгороджуєшся від рідного народу, коли передову культуру шукаєш не в «чужому краю», а на рідній землі, бо

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра...

Український народ має всі підстави для сформування своєї культури, оскільки «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».

Отже, Т. Г. Шевченко виступає проти іноземного — тільки реакційного — і вчить переймати з культури інших країн усе прогресивне, не забуваючи рідної як першооснови.

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває.

Того Бог карає.

Того діти цураються...

Отож не цураймося рідної мови, рідної культури, своєї історії, вивчаймо, збагачуймо її, маймо національну гідність.

• «Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь» 1. Ідея | Просмотров: 664
• Про що розмовляли козаки, згадуючи свого отамана Тараса Бульбу | Просмотров: 660