I. Українці — співучий народ (в піснях знаходять вияв мрії, прагнення, сподівання народу; пісні в п’єсі створені на основі народних — задушевних, урочистих, веселих, серйозних).
II. Пісня — засіб відображення характерів героїв, їх почуттів.
1. «Ой я дівчина Полтавка», «Видно шляхи полтавськії» тощо (небагата, працьовита, проста, чесного роду дівчина з добрим серцем, за нею впадають хлопці, а вона кохає тільки Петра); «Віють вітри», «Ой мати, мати!» (щирість почуттів, рішучість у боротьбі за своє щастя); «Чого вода каламутна» (переживання, горе, туга за нездійсненним дівочим щастям).
«Сонце низенько» (зізнання Петра у нщрому і вірному коханні до Наталки). «Ворскло річка невеличка», «Гомін, гомін по діброві» (про славних пра- дідів-козаків, що боронили землю від ворогів, співає з гордістю Микола; про безкорисливий характер Миколи).
«Всякому городу нрав і права» — дзеркало характеру возного (який виправдовує свої ганебні, нечесні вчинки словами пісні: «Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?»; його любов до Наталки можна зрозуміти, почувши від нього пісню «От юних літ не знал я любові»).
Ш. Популярність і невмирунцсть п’єси (завдяки не тільки сюжетові про кохання і чудовій мові, але й пісням: композитор М. Лисенко створив чарівну оперу з мелодійними українськими піснями, в них відбились краса, ніжність, відданість, мужність, мудрість народу).
Похожие сочинения
|