ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Зображення величі краси козацької звитяги у творчості Т. Г. Шевченка

Тії слави козацької Повік не забудем!

Т. Шевченко

Минає п’ять століть, як у піснях і думах звеличується панорама однієї з найгероїчніших і найдемократичніших сторінок світової історії — Запорозької Січі, козацького війська, які утворювали державу. Українська й світова літера­тура створили Запорозькій Січі, козацькому військові, національним героям не­повторний духовний пам’ятник.

Одним із співців величі і краси козацького лицарства став Тарас Григорович Шевченко. В основу творів поет бере історичні події, конкретних осіб. Однією з головних тем його поезій є боротьба українського народу проти поневолюван­ня. Уже в ранній період творчості Шевченко зображує образи ватажків народ­них — Тараса Трясила, Наливайка, Павлюка.

У поемі «Тарасова ніч» автор називає гетьманів, які очолювали повстання народу і боролися за волю. Отаман показаний у тісному зв’язку з козаками, з якими постійно радиться. Шевченко підносить героїзм українського народу в боротьбі проти зовнішніх ворогів. Водночас він говорить і про соціальну суть цієї боротьби, ворогами називає «ляшків-панків».

Минуле України протиставляється тяжкому сучасному становищу народу. Згадуючи колишні події, поет передусім підкреслює боротьбу народу за волю, висловлює тугу з приводу того, ш;о десь поділась доля-воля, про яку тепер тільки кобзарі співають:

Було колись — панували.

Та більше не будем!

Шевченко осуджує сучасне становиш;е українського народу, коли «над діть­ми козацькими поганці панують». Поема написана у формі розповіді кобзаря, оточеного молоддю. Цим висловлена глибока пошана народу до минулого, до тієї боротьби, яку він вів за свою свободу.

Ця тема знайшла своє продовження в поемі «Іван Підкова». Оглядаючи історію боротьби народу проти турецько-татарських загарбників, Шевченко зга­дує про минулі часи, які протиставляються сучасному становищу України. Тут помітна деяка ідеалізація минулого, висловлюється туга за тим, що «було ко­лись добре жити на тій Україні».

Поет постійно прагне протиставити жахливому сучасному колишню волю України, про яку тепер тільки високі могили з вітром розмовляють. Згадується це для того, щоб серце хоч трохи спочило «від жорстокої дійсності».

у другій частині безпосередньо відтворюється морський похід. Виділяється в поемі образ отамана — керівника походу, що наділений надприродною си­лою. Він підняв шапку — і човни стали, затихло море; надів шапку — і «знову
закипіло синє море». Козаки в поемі зображені як такі, що вирішують долю походу. Отаман радиться з ними, розмовляє як з рівними, знявши шапку, в похід веде козаків тільки тоді, коли вони погодилися на це.

Поема підносила гордість народу за героїчну боротьбу в минулому, будила патріотичні почуття. Якщо в поемі «Іван Підкова» дано тільки картину почат­ку походу, то в «Гамалії» відтворено весь похід, бій в Царгороді, повернення козаків з перемогою на батьківщину.

Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка, що перебуває у тісних зв’язках з козацтвом.

Твір починається своєрідним заспівом — плачем, яким Шевченко перено­сить думку читачів у минулі часи, підкреслює глибокі патріотичні почуття козаків-невільників, які хочуть ще раз почути про славу рідного краю і поба­чити братів-запорожців.

Поет розкриває особливості характеру запорожців, їх братерську дружбу, готовність до самопожертви і нездоланну любов до рідної землі.

Над морськими просторами лунає спокійна пісня запорожців, а на передньому байдаку врівноважений Гамалія веде своїх друзів на святеє діло — братів визволяти.

Гамалію поет змальовує таким, яким зазвичай оспівано народного ватажка в народних думах. Він не протиставляється козацькій масі, а є виразником її прагнень, мрій і настроїв. Під час наступу Гамалія попереду, а після бою, коли запорожці, повертаючись до рідного краю.

Пливуть співаючи; пливе Позад завзятий Гамалія:

Орел орлят мов стереже.

Тому його козаки називають не інакше, як «наш завзятий Гамалія», вірять йому, слухають, як діти батька. Т. Шевченко виявив глибоке розуміння ролі особи в історичних подіях і в цьому одна з визначних його заслуг.

У заключній частині поеми згадуються дві історичні постаті — Чернець і гетьман Іван Підкова. Ченцем козаки прозивали гетьмана Петра Сагайдачного, який уславився своїми морськими походами в Туреччину. Згадуючи Сагайдачно­го і Підкову, поет таким чином утверджував думку про те, що Гамалія не був випадковим явищем в історії боротьби українського народу з турецькими завойов­никами, що морський похід під його проводом — одна із славних сторінок історич­ного минулого українського народу.

Тарас Шевченко нагадував своїм сучасникам про легендарних лицарів — предків, наших національних героїв.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (20 Февраля 2018) | Обновлено | Просмотров: 759 | Теги: Зображення, Шевченка, величі, козацької, творчості, КРАСИ, звитяги | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2023
Хостинг от uCoz