ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 5 клас Добавить сочинение

Як вуж ласував шовковицею (опис вужа)

Хто з вас може похвастатися, що в центрі міста бачив вужа? Ні, не іграш­ку, не малюнок, а найсправжнісінького, живого, він дрімав на сонечку. Хто не знає, я нагадаю, що вуж — рід змій, у світі налічується двадцять один вид ву­жів, в Україні є лише два види. Це вуж звичайний і водяний. Нам трапився вуж водяний.

Ми йшли неквапно міською вулицею з гарною поетичною назвою Нетечин- ська набережна. Вона пролягає на мальовничому березі річки.

Був липень. Берег рясно вкрився травами. Час від часу подавали свої голоси жабки, над річкою кружляли чайки в надії спіймати якусь рибку. До речі, чай­ка — дивовижний птах для сухопутного Харкова. Просто до води з набережної наче збігла шовковиця. Дерево низькоросле, але з рясною, пишною кроною. А головне — між темно-зеленим листям чорніли ягоди. Зовні вони нагадували плоди малини, але за формою вони не круглі, а довгасті, і колір шовковиці на­сичений фіолетовий, майже чорний. Звичайно, спокуса була: хто ж відмовить­ся від ласування шовковицею, але не кожен сміливець відважиться спустити­ся стрімкою стежиною до дерева, що знаходиться небезпечно близько до води. Проте ми перебороли страх звалитися у воду, спустилися до шовковиці. Але, як з’ясувалося, нас випередили. Шовковицю для відпочинку уподобав вуж. Ми не відразу побачили його. Спочатку не зрозуміли, що воно звисає з однієї гілки. Але коли придивилися, побачили, що то був хвіст вужа. Він розлігся у кроні на декількох гілках. Здавалося, він спав. Від хвоста, загостреного на кінці, тіло вужа розширялося до середини, а ближче до голови знову звужувалося. Голова мала форму конуса, ледь помітні очі були прикриті повіками. Спинка блищала на сонці, і це заважало визначити колір його шкурки. По боках вона була сіренька і начебто вкрита хитрим орнаментом.

—    Ну що, спробуємо набрати ягід? — запитав Вадим.

—    Злякався якогось маленького вужика? — посміхнувся я.

—  Нічого собі маленького! Мабуть, із метр! Такий укусить — не зрадієш, — відмовився мій товариш.

—    Може, скинути його палкою у воду? — запропонував я.

—  Тут хазяїн він, а не ми, — резонно зауважив Вадим. — Ходімо, пошукає­мо інше дерево.

Ми потихеньку піднялися схилом угору на набережну, наче боялися роз- 40

 

будити вужа. Озирнувшись, побачили, що вуж зовсім не спить. Він удавав, що спить. Щойно ми відійшли, він підвів голову і почав рухатися.

— Мабуть, ласуватиме ягодами, — припустив я.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 5 клас | Добавил: 00dima (02 Мая 2017) | Обновлено | Просмотров: 181 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz