— Розповісти вам казку про Попелюшку?
— Будь ласка, тільки хто ж не знає казку про Попелюшку?
— Але ж казка живе вічно, і Попелюшка не старіє.
— А чим власне вона може займатися у XXI столітті?
— Працює у казковому магазині, продає шапки-невидимки.
— Але ж цією шапкою може скористатися і злодій? Одягне шапку-невидимку і пограбує Попелюшку.
— Ні, такого не трапиться. Шапка на голові крадія горітиме. Нещодавно Кощій Безсмертний святкував день народження. Знаючи, що він дуже змінився на краще, друзі подарували йому шапку-невидимку.
— Кощію Безсмертному? Навіщо вона йому?
— Кощій надів шапку, став невидимим, потім узяв подаровані йому апельсини й вийшов на вулицю.
— Уявляю здивування перехожих, яким назустріч по повітрю пливуть апельсини.
— Слухай, що було далі! Апельсини один за одним відокремлювалися і прямували у руки перехожих. Лунав голос: «Смачного! Кощій». У мачухи Попелюшки від несподіванки відібрало мову. (А у неї язичок гострий!)
— От би і мені таку шапку-невидимку!
— Щоб робити добрі справи, необов’язково мати шапку-невидимку...
Похожие сочинения
|