«Золота доба» персько-таджицької лірики

I.      Вступ. (Початком «золотої доби» персько-таджицької поезії вчені вважають X століття. Розквіт літератури в цей період був пов’язаний з відродженням давніх культурних традицій народів Ірану та Середньої Азії. Основою духовно­го життя, мистецтва був Коран.)

II.     Видатні імена «золотої доби» персько-таджицької поезії.

1.     Рудакі. (За легендою, Рудакі написав понад мільйон віршованих рядків, але до наших часів дійшли лише близько двох тисяч. Він був першим із класиків, хто найбільше уваги у своїх творах приділяв людині, людській особистості. У поета свій особливий стиль, який вирізняє його з-поміж інших: яскрава образність без пишномовності, живе сприйняття та олюд­нення природи, народна простота і співучість мови. Рудакі зробив значний внесок у жанр рубаї, перетворивши їх на «мініатюрні драми», «маленькі трагедії». Поет створював і різновиди касид: застільну «винну» — «хам- рія», сатиричну — «хаджвія», траурну елегію — «марсія»; писав «загадки» («лугз») за фольклорними взірцями.)

2.     Гафіз. (Гафіз не збирав своїх поетичних творів — це зробив після смерті пое­та його шанувальник і шкільний товариш Мохаммед Гольяндам. Канонізова­на збірка (диван) Гафіза донедавна налічувала 693 поезії, з них 573 — газелі. Основні твори Гафіза — газелі — складаються із двовіршів-бейтів, пов’язаних однією наскрізною римою. Поезія Гафіза волелюбна, любовна, інтимна.)

3.     Омар Хайям. (Цей поет є, мабуть, найяскравішою постаттю персько- таджицької середньовічної поезії, який уславився передусім завдяки своїм рубаї. Провідною для всіх рубаї є,ідея свободи особистості. Моральні мо­тиви його творів — думки про добро і зло, справедливість і кривду, життя і смерть, духовне і матеріальне, людина та її призначення. Він був обізна­ний із різними філософськими течіями Сходу і Заходу^ що відбилося в його творах. Поет прагнув осягнути закони життя. Один із його постійних мо­тивів — швидкоплинність часу, який іде у вічність. Поет-філософ закликає кожного прожити гідне життя.)

III.    Висновки. («Золота доба» персько-таджицької середньовічної поезії подарува­ла світу дуже оптимістичну, життєствердну поезію. Література цього часу за­клала підвалини для подальшого розвитку східних літератур не тільки Серед­ньої Азії, а й інших народів Сходу.)