ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 51
Гостей: 51
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Основні теми і мотиви лірики М. Ю. Лєрмонтова

. У цьому його своєрідність. У поетичній спадпщні Лєрмонтова ми бачи­мо рух від романтизму Основні теми і мотиви лірики М. Ю. Лєрмонтова до реалізму, хоча й у зрілих і в пізніх творах зберігаються романтичні мотиви. Але в усі роки в поезії М. Лєрмонтов виявляв цікавість до особистості — неабиякої, шукаючої, вільнолюбної, а тому самотньої, незадоволе- ної і трагічно нещасливої. Особистості духовно багатої, яка прагне визначити своє місце в сучасному їй світі.

У літературу Лєрмонтов не ввійшов, а ввірвався — своїм віршем-пострілом, віршем-обвинуваченням. Мова йде про вірш «Смерть поета» (1837). Він відразу ж визначив і місце Лєрмонтова в літературі, і його позицію в суспільстві. Лєрмонто­ву було не по дорозі з тими, у кому він бачив катів «Волі, Генія і Слави», хоча він розумів, що «пред ними суд и правда — все молчи!» і що на їх боці закон сили і влади. Для себе поет вибирає позицію по інший бік. Засобом протесту, знаряддям боротьби з ненависним йому суспільством Лєрмонтов обирає Слово. Це Слово він порівнює з гострим кинджалом («Кшнджал»). Доля поета, його призначення ста­ють однією з провідних тем творчості Лєрмонтова.

Мотив протесту, заперечення лицемірних законів суспільства звучав ще в ран­ньому вірші «Скарги турка» (1829).

Там рано жизнь тяжка бьівает для людей.

Там за утехами несется укоризна.

Там стонет человек от рабства и цепей!..

Друг! зтот край... моя отчизна!

Пізніше, у вірші «Прощай, немьітая Россия» (1840) поет називає Росію «стра- ной рабов, страной господ». У такій країні він завжди відчував себе самотнім ман­дрівником, якого ніхто не розуміє («Никто моим словам не внемлет... я один»).

Тема гордої самотності втілювалася в сумних рядках безвиході:

И скучно, и грустно, и некому руку подать В минуту душевной невзгодьі...

Желанья!.. Что пользьі напрасно и вечно желать?..

А годьі проходят — все лучшие годьі!

Однак частіше вона знаходила вихід у віршах, що передають прагнення до боро­тьби, до пошуку незвіданого («Парус»), що виражають відчуття внутрішньої волі:

Мьі вольньїе птицьі.

Пора, брат, пора.

(«Узник», 1837)

Чому ж поетові самотньо? Сучасники Лєрмонтова пишуть про складності його характеру, про влучність і в’їдливість його жартів, про його бурхливе світське життя.

Здавалося б, у нього було все: багатство, стан у суспільстві, репутація, друзі, жінки, успіх. Але саме тому Лєрмонтов добре знав справжнє обличчя світського суспільства — недоброзичливе, лицемірне, часто жорстоке. Про бездуховність суспільства, мас- карадність вищого світу його вірш «Как часто пестрою толпою окружен». Цій юрбі йому хочеться зухвало кинути в очі «железньїй стих, облитьій горечью и злостью!..»

Лєрмонтов був людиною талановитою у багатьох областях. Завдяки поетично­му дару , як і більшість поетів, вважав себе людиною, обраною долею. Мотиви обраності, відчуття внутрішнього споріднення з трагічними долями великих лю­дей звучать у багатьох віршах, написаних у різні роки:

Нет, я не Байрон, я другой,

Еще неведомьій избранник.

Как он, гонимьій миром странник.

Но только с русскою душой.

У вірші «Пророк» (1841) поет говорить, що «вічний судія дав йому і всевідання пророка», тобто поетичний дар, і з тих пір він, гнаний усіма, приречений жити на самоті. Дійсно, «нет пророка в своем отечестве», і лише після смерті Лєрмонтова російська література усвідомила, що втратила.

Покоління Лєрмонтова жило в епоху, яку прийнято називати безчассям: після поразки повстання декабристів і розправи над його учасниками почалися гоніння на найменший прояв вільнодумства. Мислячі молоді люди, вражені скептициз­мом і безвір’ям, не діяли «под бременем познанья и сомненья» і передчасно «ста­рились». Поет розмірковує про долю свого покоління, з жалем пише про те, що воно не залишить після себе ані найменшого помітного сліду в історії, вважає, що його майбутнє «иль пусто, иль темно» («Дума», 1838).

Не бачачи майбутнього, Лєрмонтов звертає свій погляд до вітчизняної історії. В образах минулого він шукає ідеал і життєву опору. Поет захоплюється героями бою під Бородіном у Вітчизняній війні 1812 року («Бородіно»).

Да, бьіли люди в наше время.

Не то, что ньінешнее племя.

Богатьіри — не вьі!

Любов’ю до Росії, до вітчизни перейнятий вщш «Родина». Це один із найвиз­начніших творів російської лірики XIX століття. Його безпосередня тема — навіть не сама любов до батьківщини, а міркування про «дивність» цієї любові. Поет холодний до того, що завжди було предметом поетичної наснаги. «Не шевелят» у ньому «отрадного мечтанья» ні слава Росії («купленная кровью»), ні «заветньїе преданья» російської старовини. Він любить «разливьі рек ее, подобньїе морям», безбережні ліси, «дьімок спаленной жнивьі», селянські хати з різьбленими ставня­ми вікон — усе те, що дороге серцю росіянина і що є уособленням Росії народної.

Лєрмонтов звертається до природи як до одухотвореної краси, як до джерела духовних сил і щиросердного спокою, про це вірш «Когда волнуется желтеющая нива» (1837). Але в образах природи поет часто передає трагізм життя («Тучи»), найтонші порухи людської душі («На севере диком») і філософські міркування («Вьіхожу один я на дорогу»). Поет захоплюється не тільки російською природою, але і природою Кавказу, що він полюбив з дитинства, коли бабуся привозила його на лікування («Кавказ», «Дарьі Терека»).

Близька і дорога Лєрмонтову тема любові і дружби. Для поета любов — широке поняття. Це і любов до рідної землі («Родина»), і любов до батька («Ужасная судьба отца и сьіна...»), і жагуча любов до жінки («Нет, не тебя так пьілко я люблю...», «А. О. Смирновой» та ін.).

Але навіть у віршах про любов завжди є незабутня лермонтовська іронія і лермонтовський сум.

Люблю в тебе я прошлое страданье И молодоеть погибшую мою.

Або:

Что ж делать?.. Речью неискусной Занять ваш ум мне не дано...

Все ото бьіло бьі смешно,

Когда бьі не бьіло так грустно...

Творчий шлях Лєрмонтова триває трохи більше десяти років. Але за цей корот­кий час він устиг сказати неповторне слово в російській поезії



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (28 Ноября 2017) | Обновлено | Просмотров: 61 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz