ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 49
Гостей: 49
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Жіночі образи в романі М. Ю. Лєрмонтова «Герой нашого часу»

Чи спадало вам на думку, обговорюючи характер та вчинки Григорія Олександ­ровича Печоріна, героя свого часу, подивитися на жіночі образи в романі не як на фон, що робить образ головного героя більш яскравим та повним, а як на само­стійне явище — теж героїнь часу? А чому б ні? Я, звичайно, маю на увазі не екзотичну Белу чи начерковий образ ундіни з «Гамані», а художньо зовсім реаль­них жінок певного класу — княжну Мері та Віру Ліговську.

Це неабиякі натури хоч би тому, що звернули увагу на Печоріна, щиро поко­хали його й могли б навіть пов’язати з ним життя. Вони розумні й душевні, освічені та емоційні й — головне! — сміливо-відверті у словах і вчинках, можуть стати поруч із Печоріним у щасті та горі. Ми зустрічаємо їх тільки в одній частині роману — повісті «Княжна Мері», але ж ця повість центральна.

Ось молода вродлива дівчина з однієї з кращих родин столиці — княжна Мері. Її соціальне та фінансове становище, а головне — освіта, не зовсім дівоча, викоха­ли характер незалежний, сміливий та самолюбний. Зробивши звичайну людську послугу пораненому Грушницькому, вона по-дитячому озирнеться на матір. Об­разившись на Печоріна, що перекупив килим, вона по-юнацьки «проповідує про­ти нього ополчення». Але як рішуче, з яким почуттям гідності звучать її слова: «Ви хочете, щоб я перша освідчилась Вам у коханні?» Ми бачимо перед собою людину з певними життєвими принципами, яка зможе й упрохати матір переступити будь- які умовності, що в банальному розумінні суспільства складають подружнє щастя, й уможливити щастя коханого при будь-яких випробуваннях. Із останнього діа­логу Печоріна з її матір’ю ми розуміємо, що Мері здогадується про причини незавидного становища героя, про його заслання на Кавказ, але все ж таки, відки- даючи це, чекає на його признання — вірніше, відповіді на її признання.

Чи бачить Печорін неординарність і майбутню вірність цієї жіночої натури, чи симпатизує їй? Гадаю, що так. Пам’ятаєте, як протягом кількох хвилин він шукав у своєму серці «хоч краплини любові до милої Мері». Але на знак глибокої поваги до неї він зробить так, щоб їхнє розставання стало для неї менш болючим: виста­вить себе не в кращому світлі, запропонує Мері його зневажати. Навіть і тоді, боляче вражена в саме серце. Мері не опуститься до дрібної помсти — не кривити­ме душею, скидаючи коханого з учорашнього п’єдесталу поваги й любові, а відпо­вість чесно: замість «зневажаю» — «ненавиджу». І ми, читачі, після цього проник- немося до неї ще більшою повагою та симпатією.

Віра Ліговська — образ більш ескізний, намальований кількома яскравими штрихами. Ми бачимо перед собою жінку, у якої почуття, емоції весь час борють­ся з розумом. Взявши шлюб із старим князем заради сина, вона зраджуватиме чоловіка з Печоріним. Злякавшись за долю Печоріна на дуелі, вона видасть своєю поведінкою власні почуття, поставивши на карту і родинний спокій, і повагу чо­ловіка до неї, і саме майбутнє. Мабуть, вона передчуває сумне розставання з Печо- ріним, роман без щасливої розв’язки, але нічого не може з собою зробити, бо щиро йде назустріч коханню, не укладаючи ніяких угод, не оцінюючи наслідків поривів власної душі й серця.

Такі різні й за віком, і за вдачею, княжна Мері і Віра Ліговська схожі в одно­му — у відвертості почуттів та вчинків і у вірності першому коханню. Можливо, саме таку героїню свого часу мріяв зустріти на своєму життєвому шляху Лєрмон­тов...



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (28 Ноября 2017) | Обновлено | Просмотров: 52 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz