Качки на тротуарі (твір-роздум на морально-етичну тему)

Ми йшли вузенькою затишною набережною. Праворуч струміла річка. Бере­ги позаростали верболозом, комишем. До самісінької води збігали незнайомі нам жовті квіти. Була середина травня, тепло ще не настало. Дерева шуміли молодим листям. Хоч набережна знаходиться у центральній частині міста, навіть ближче до полудня вона залишається безлюдною. Може, тому, що була неділя і люди пора­лися вдома з хатніми справами. Проте поряд по шосе, як і завжди, у будні, без­перервно мчали автомобілі.

Як завжди, своєю невгамовністю й незлагодою один з одним нас вражали го­робці. Вони з’ясовували свої стосунки з вороною, а потім і між собою. При цьому голосно кричали і перелітали з берези на клен, неначе запрошували нас у свідки.

Раптом почувся характерний свист. Низько над гладінню пролетіли дві качки. Свистіння створювали крила птахів, які міцно розрізали повітря. Качки полетіли до мосту, але незабаром вони повернулися. А може, то була вже інша пара, втім склалося враження, що качки когось шукають.

За кілька хвилин ми знову зустрілися з качками, але це вже була незвичайна зустріч. Три крижні розгулювали по асфальту набережної, а один крижень під­німався річковим укосом до асфальту. Ми затамували подих, сповільнили кроки, щоб не злякати качок, але побоювання було даремне — на нас вони поки що не звертали жодної уваги.

Було цікаво дивитися на диких качок, що розгулювали зовсім поруч з автомо­більною трасою. У однієї з них була яскраво-зелена голова і шия, білий комірець, цеглисто-брунатні груди, оперення тулуба і крил з яскравим зеленувато-блакит­ним відтінком. Як потім ми дізналися з енциклопедії, таке вбрання мають самці. А самиці мають куди скромніший вигляд. Решта качок була сірою.

Може, їм самим набридла річкова сирість і вони вирішили обсушитися, а може, проста цікавість привела їх сюди.

Дивлячись на качок, ми раділи з того, що місто не являє загрози для річко­вих мешканців. По-перше, городяни не ображають птахів. Ми бачили, як узимку біля мосту качки збиралися купкою на незамерзлій ділянці, а перехожі, знаючи про це, годували птахів, кидаючи їм шматочки хліба. Ми теж неодноразово году­вали качок. Приходили у вихідні до парапету, а вони вже чекали на нас і поспі­шали одержати ласощі.

По-друге, щоб річка жила, місто час від часу проводить очищення її берегів від сміття. У межах міста на річці затишно зараз не лише качкам — над річкою з’яви­лися озерні чайки. А там, де чайка, там риба.

По-третє, фахівці міської служби стежать за чистотою річкової води, роблять її хімічний аналіз, а підприємства, які раніше скидали стоки в річку, придбали спеціальні фільтри...

Постоявши трохи, ми пішли далі. Качки ввічливо відійшли в траву на безпеч­ну відстань. Час од часу ми озиралися на них. Настрій у нас був чудовий.