ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Доля покоління в поезії Анни Ахматової - питання та відвовіді

І. Поети «срібної доби». (Ахматова належала до покоління поетів, чиї імена асоціюються із «срібною добою» російської поезії. Вона належала до акме­їстів, які намагалися відкрити цінність звичайного предметного світу, цін­ність слова. І вона, як її товариші по «цеху поетів», прийшла до літератури з власними переконаннями і талантом любити життя земне, а не містичне. Її творчість відображала етап розквіту поезії хорошої й різної. І разом зі своїм поколінням вона поринала у нові теми реальності — місто, кохання, війна.)

II.     «Не з тими я...» (Ім’я Анни Ахматової замовчувалося вже у пореволюційні роки. 1921 року заарештовано її чоловіка Миколу Гумільова, а незабаром і розстріляно. Хвиля сталінських репресій у 30-ті роки не обминула і Ахмато- ву, оскіїїьки її сина було заарештовано двічі до війни. Але ще 1922 року Ах- матова позначила свою позицію, а також цілого цокоління тих, хто опинився у вигнанні, залишившись у країні:

А здесь, в глухом чаду пожара Остаток юности губя,

Мьі ни єдиного удара Не отклонили от себя.

У вірші «Не с теми я, кто бросил землю...» висловлено протест проти висил­ки інтелігенції і разом із тим позначено позицію тих, хто опинився у вну­трішній еміграції, — вони приймають свій жереб:

И знаєм, что в оценке поздней Оправдай будет каждьій час...)

III.     «Мьі знаєм, что ньше лежит на весах...» (Велику Вітчизняну війну Ахматова, як і біїїьша частина інтелігенції, вважала за спокуту історичного гріха рево­люції та забуття Бога. Саме це обернулося страшною бідою, але вона — час­тина народу і разом із ним переживає тягар війни. Її вірші цього періоду ма­ють патріотичний характер, але це природно, бо Ахматова завжди любила свою Батьківщину. Тому й роздіїїила долю свого покоління. Про це свідчать вірші воєнних років: «Мужество», «Клятва», «Русский язьік» та інші.)

IV.     «Я бьіла тогда с моим народом...» (Під час війни хвору Ахматову вдало­ся евакуювати з блокадного Ленінграда, куди вона повернулася 1944 року, коли місто звільнили. А 1946 року було видане «Постановление ЦК ВКП(б)

0     журналах “Звезда” и “Ленинград”», де поезія Ахматової оголошувалася чу­жою народові. Збірка віршів поетеси, уже надрукований 1946 року, було зни­щено. Ахматову та Зощенка виключили зі Спілки письменників, залишив­ши їх напризволяще перед загрозою голоду без засобів до існування. Сина Ахматової знову було заарештовано. 1957 року, після його повернення, вона вперше компонує поему «Реквієм», написавши їй прозову передмову. А 1962 року поема вперше була записана, хоч існувала у вигляді окремих віршів у пам’яті кількох друзів Ахматової. Поема відобразила долю покоління, якому випала гірка чаша арештів і гонінь. Ця поема була актом громадянської муж­ності, бо розповідала правду про трагічні сторінки історії країни, про долю свого покоління інтелігенції.)

V.       «Поема без героя». (Над цим твором Ахматова працювала чверть століття, ця поема стала її своєрідним ліричним щоденником, де звучить і табірна тема у зв’язку з арештом Льва Миколайовича Гумільова 1949 року. Ця поема міс­тить відлуння подій і пам’ять про людей, які були близькі їй протягом жит­тя. Це своєрідна енциклопедія життя інтелігенції покоління Анни Ахматової

1     разом із тим своєрідний монумент їм.)



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (26 Октября 2017) | Обновлено | Просмотров: 69 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz