ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Головні мотиви творчості Ліни Костенко

Ліна Костенко... У цьому імені — наша совість, наш дух, наша історія.

До історії народу, його культури, його трагедій і прозрінь торкнулося перо поетеси. Вона пробуджує пам’ять, яку вбивали десятиліттями, історію, яка за­кладена в генах. Витоки творчості поетеси — з енциклопедії життя народу, з фольклору — духовної сили і краси, з того ґрунту, на якому виростають і літера­тура, і театр, і музика, і живопис.

Нашу пам’ять про те, хто ми, чиї діти, витравляли, випалювали, від бивали. Але вона — живе. У Ліни Костенко історія — це жінка, змучена, катована, зневажена, але не розтоптана, бо вона не загубила духу свого, гордості, гідності людської.

Уся творчість Ліни Костенко — туга за ідеалом, сором за знецінену, розтоп­тану людину.

Епоха несприятлива — ламає

іще в колисці ґеніям хребти.

У піднесеностях, гармонії і в дисонансах епохи поетеса залишається сама собою, її світ розкрито усім зустрічним вітрам. Скільки ніжної сили й пекель­ної непоступливості в одній людині, який безмір душі, бо, справді:

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність.

Ліна Костенко багато розмірковує над тим, що ж лишає по собі людина. Як жити? Де відшукати те одвічне, що, збагативши тебе особисто, залишається у спадок твоєму народові, а відтак і людству? Ці роздуми проходять через напли­ви духовних випробувань, через перевірку в людині її самовідданості життєво­му покликанню:

Твоє страждання — особиста справа.

Твоє мистецтво — радощі для всіх.

У книжці «Сад нетанучих скульптур» звучить тривога за долю людства, людяного в людині, ще виразнішим стає самоцінність людського існування:

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті!

Приреченість людини підтвердила Чорнобильська трагедія, яка змусила мі­ряти наш час невідхильним питанням: бути чи не бути людській цивілізації та й усьому людству:

Страшний калейдоскоп: в цю мить десь хтось загинув.

В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.

Розбився корабель. Горять Галапагоси.

І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.

Турбує поетесу і духовний Чорнобиль, який давно вже почався. У віршах «Ой ні, ще рано думати про все», «Жонглює будень святістю і свинством» мо­виться про виживання цілої літератури, а то й культури. Ліна Костенко, звер­таючись до своїх сучасників, переконує:

Не треба думати мізерно.

Безсмертя є ще де-не-де.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Душа поетеси болить за втрату історичної пам’яті, пам’яті роду, пам’яті народу:

Дощу і снігу наковтався комин, і тин упав, навіщо городить?

Жив у тій хаті сивий-сивий спомин, улітку він під грушею сидить.

І не треба роз’яснень, що перед нами покинута хата, і не треба розчулених зітхань з приводу того, що ця пустка — трагедія для цілого народу. Про це свідчить «і хата, і тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де», бо «все згадує себе в свою найкращу пору»:

І стежка, по якій вже тільки сніг іде.

Почуття власної провини немов виболює такі твори Ліни Костенко.

Нездоланна міїц> простого народу — ще один мотив у творчості поетеси. Вірш «Пастораль XX сторіччя» — осуд безжальної потворності і дикої неприродної війни:

Хрести дубові туляться в берізках.

Квітує поле в пахощах медових.

Прославши скатерті при обелісках.

Своїх солдатів поминають вдови.

У час повільного духовного забуття народного ґенія з’являється роман Ліни Костенко «Маруся Чурай». Книга ця вирує соціальними і звичайними людськи­ми пристрастями, тут сусідствують благородство і підступність, вірність і зрада.

відвага й боягузство, лицарська звитяга і хитре пристосовництво — всі загаль­нолюдські моральні проблеми. В образі головної героїні твору звучить ідея без­смертя Слова і Пісні, самого Народу:

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Мудрими людьми мовлено, ш;о нація як така не існує без носіїв величного творчого начала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має такий цвіт. Найяскравіший серед цього — поетеса Ліна Кос­тенко. її вірші — неоціненний скарб людяності, інтелекту, сили духу й доброти:

Не забувайте незабутнє І не знецінюйте коштовне.

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне На сто ерзаців у собі.

Ці рядки звучать як пересторога. Читаючи твори поетеси, входиш у надзви­чайно багатий світ її поезії, співпереживаєш, включаєшся в боротьбу добра і зла, справедливості й несправедливості, людського і нелюдського, захоплюєш­ся мелодійністю рідної мови. Рядки поезії Ліни Костенко звучать як моральна настанова молоді:

...Не бійся прикрого рядка.

Прозрінь на бійся, бо вони, як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка.

Не бійся смутків, хоч вони, як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш — то уже навіки.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (06 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 28 | Теги: мотиви, костенко, головні, Ліни, творчості | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz