ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Самотність людини в абсурдному світі (за новелою Ф. Кафки «Перевтілення»)

Франц Кафка, європейський письменник початку XX ст., дійсно був люди­ною світу: єврей за походженням, пражанин за місцем народження і мешкан­ня, німецький письменник за мовою й австрійський за культурною традицією. Здавалося, така людина має постійно почувати свою єдність із людством. Але Кафка жив і творив в умовах тотального кризису в Європі, в обставинах розпа­ду всіх суспільних цінностей. До того ж він жив у державі, яку один з його сучасників назвав «дослідною станцією кінця світу». Ось чому доля письмен­ника, як і його характер, сповнені суперечностей, що дістали відображення в його творчості.

Кафка ненавидів абсурдний буржуазний світ, в якому почувався жертвою. Він гостро сприймав кожну соціальну несправедливість. Особисті обставини, а саме: жорстокість батька, який пригнічував волю сина, не дозволяючи само­стійних вчинків, невиліковна хвороба, робота, що не мала перспектив, — все це сформувало трагічне світосприйняття письменника, замкненість і надчутли­вість характеру, схильність до постійного самоаналізу.

Ця своєрідність особистості Кафки-письменника відбилася в новелі «Меіа- тогрЬо8І8», що перекладається з грецької як «Перевтілення». Перевтілення було можливим у стародавніх міфах. А тут воно здійснюється в реальному житті головного героя новели: скромний службовець Грегор Замза несподівано для себе перевтілюється в комаху з тонкими ніжками. Поступово, від сторінки до сторінки, починаєш розуміти, що це — алегорія, до якої вдається автор, щоб створити образну картину безжалісного й абсурдного світу, де людина прирече­на на самотність, де почувається вона лише нікчемною комахою. Розумієш, що мова йде про зміни в свідомості героя та в його світосприйнятті.

Із перших хвилин перевтілення життєвий простір Грегора обмежується стіна­ми кімнати. Ситуація непорозуміння, відчуженості з кожним днем посилюється. Його спроби наблизитися до рідних мали у відповідь жах, відштовхування, жор­стокість. А добрий і великодушний Грегор вважав жорстокість батька лише «над­мірною суворістю». Неможливо без співчуття до Грегора читати про те, як його батько, не розібравшись в обставинах, в люті намагався розчавити Грегора-комаху ногами, а потім поранив його яблуками, після чого Грегор не міг вже вільно пересуватися навіть по кімнаті.

Можливо, ця сцена була алегоричним відображенням стосунків між Каф- кою та його батьком. З дитинства і до останніх днів життя письменник почу­вався нікчемою в очах батька. А що може бути більш нікчемним, ніж комаха, яку можна розчавити ногою?!

Перевтілившись, Грегор змінився, став не таким, як інші. Але змінивши фізичну оболонку, він внутрішньо залишився людиною. Він розумів рідних, співчував їм, піклувався в думках про них. Але і батько, і мати, і сестра не розуміли і не бажали розуміти його. У цьому я бачу сенс того, що мова Грегора-комахи стала їм незрозумілою. Він для своїх рідних став чужою істотою, і навіть — ганебним тягарем, від якого вони врешті-решт забажали позбавитися, бо як можна жити «з такою твариною». Але ж він в душі залишався людиною! І потребував розуміння.

Залишившись наодинці, Грегор-комаха з відчаєм усвідомив свою відчуже­ність не тільки від родини, але й від усього світу. Люди із зовнішнього світу або лякалися його, або з огидою і обуренням не тільки уникали спілкування з ним, але й навіть не терпіли його присутності.

Його первісне бажання спостерігати крізь вікно за життям міста і людей поступово зникає. Кафка вдається до алегоричного пояснення — «із втратою зору». З часом Грегор почав думати, що «дивиться зі свого вікна у пустелю, на яку перетворилася сіра земля і сіре небо». Цей образ світу-пустелі дуже виразно втілює стан самотності і туги, в якому опинився герой новели.

Поступово Грегора залишає зацікавленість до життя, до людей. Він навіть помічає у своїй душі зменшення чуйності до інших і зростання байдужості до самого себе. Герой відмовляється від тих, хто хоч якось намагається підтримати його існування. Він перестає їсти, майже не рухається, стає неохайним. Його жит­тя втрачає усілякий сенс. Лихо, яке сталося з ним, врешті-решт відокремило Франца від людей, від світу. Його нщрі наміри і намагання виявити людяність усіма були знехтувані, навіть сестрою, про яку він дбав більше за інших. Із покірливістю сприйняв він свою долю: герой теж тепер вважав, що повинен зникнути. Але й в останні хвилини життя Грегор з ніжністю і любов’ю думав про свою родину.

Здавалося б, що перевтілення людини у комаху, яке зобразив Кафка, — фантастична й абсурдна казка. Уважне читання новели дає змогу зрозуміти метафоричний зміст ідеї самоусвідомлення людиною мізерності свого існуван­ня в жорстокому буржуазному світі, ідеї самотності людини тільки через те, що вона не така, як інші.

Я вважаю, що ця новела і її герой досить автобіографічні. Письменник гост­ро, до хворобливих фантазій, сприймав свою відокремленість від сім’ї і від світу в цілому. А у новелі він зміг показати трагізм цього стану і приреченість на самотність вразливої людини в жорстокому й абсурдному суспільстві.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (06 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 43 | Теги: перевтілення, Кафки, Самотність, абсурдному, новелою, світі, людини | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz