ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Борис Пастернак про поета і поезію

Во всем мне хочетсядойти До самой сути,„

Б. Пастернак

Коли читаєш лірику Бориса Пастернака, стихія поезії поглинає тебе, як злива, і тобі передається вся повнота відчуття світу, захопленості ним. Поет здається невід’ємною частиною Землі, життя, її голосом — голосом лісів, лу­ків, птахів. Невипадково, коли Пастернаку знадобилося дати визначення по­езії, він узяв його із навколишньої дійсності:

Зто — круто налившийся свист,

Зто — ш;елканье сдавленньїх льдинок,

Зто — ночь, леденяш;ая лист,

Зто — двух соловьев поєдинок...

Таке визначення — не тільки метафора, це — поетичне завдання, естетичне кредо Пастернака. Поезія покликана вслухатися, вдивлятися у світ, сприймати навколишнє як єдине ціле. Для Пастернака головне—не зосереджуватися на власному «я», а зіста­вити себе зі світом, стати його «очима» і «вухами». Поезія виростає із побуту і стає буттям. Речі, ужиток, пейзаж втягуються в орбіту пристрасті, в її повітря:

И садьі, и прудьі, и оградьі,

И кипяш;ее бельїми воплями Мирозданье — лишь страсти разрядьі,

Человеческим сердцем накопленной.

«Онравданне творчества»

Зв’язок із світом породжує несподіваність, раптовість натхнення, яке ви­никає із вражень життя:

И чем случайней, тем вернее Слагаются стихи навзрьщ.

«Февраль. Достать черннлнплакать...»

На відміну від поетів-романтиків. Пастернак не біжить із дому, від життя, від побуту, ні, він його любовно вбирає в себе, перетворюючи на вірші:

Когда еш;е звездьі так низко росли И полночь в бурьян окупало,

Пьілал и пугался намокший муслин,

Льнул, жался и жаждал финала?

«Стель»

Поззия, я буду клясться Тобой, и кончу, прохрипев:

Тьі не осанка сладкогласца,

Тьі — лето с местом в третьем классе,

Тьі — пригород, а не припев.

«Поззия»

Саме про природу у Пастернака віршів майже немає. Пейзаж або пора року скрізь «олюднені», надихаються присутністю поета:

Чьи стихи настолько нашумели,

Что и гром их болью изумлен?

Надо бьіть в бреду по меньшей мере,

Чтобьі дать согласье бьіть землей.

«Боли земля»

Світ землі і води поет розуміє і приймає. Але які у нього взаємини із людь­ми? У Пастернака є вірші, де, на перший погляд, виявляється традиційне про­тиставлення «поет і натовп»:

Сестра моя — жизнь и сегодня в разливьі Расшиблась весенним дождем обо всех.

По люди в брелоках вьісоко брюзгливьі И вежливо жалят, как змеи в овсе.

«Сестра моя — жизнь...»

Життя поета — сестра (відчуття кровної спорідненості і рівності). І поет обража­ється не стільки за себе, скільки за неї—тому ш;о її багатство, її ш;едрість не цінують.

У другій половині 20-х років XX ст. у ліриці поета все частіше постає питання про стосунки поета із суспільством, з історією. Адже поет — частина своєї епохи і своєї країни. Пастернак нщро намагався вписатися у гуркіт п’ятирічних планів:

Тьі рядом, даль социализма,

Тьі скажешь — близь? — Средь темноти,

Во имя жизни, где сошлись ми, —

Переправляй, но только ти.

«Волньї»

Те, як поет розуміє свою епоху, найбільш яскраво виявилося в поемі «Високая болезнь». Інколи здається, що грізні історичні події затуляють собою поезію. Але минає епоха, і осмислити її до кінця може тільки поет. Пастернак говорить у поемі про своє покоління, про трагедії революції, що розколола суспільство на два табори:

Ми били музикой во льду.

Я говорю про всю среду,

С которой я имел в виду Сойти со сцени, и сойду.

Здесь места нет стьщу.

Своєрідним підбиттям підсумків став вірш «Гамлет», де Пастернак ототож­нює себе із шекспірівським героєм:

На меня наставлен сумрак ночи

Тьісячью биноклей на оси.

Если только можно, Авва Отче,

Чашу зту мимо пронеси...

Но продумай распорядок действий,

И неотвратим конец пути.

Я один, все тонет в фарисействе.

Жизнь прожить — не поле перейти.

Тут образ Гамлета відбивається через образ Христа, через розуміння поета як божого обранця. Але поет все ж таки не дає права піднестися над людським натовпом своїй вибраності:

Бьіть знаменитим некрасиво.

Не зто подьімает ввись.

Не надо заводить архива.

Над рукописями трястись...

«Бьіть знаменитьш некрасиво...»

Проходячи тепер «крок за кроком» поетичні сповіді Пастернака, ми немовби занурюємося у світ, де цілісність і складність світу оплачено кров’ю серця, де зворотний бік гармонії — сум’яття, а висока майстерність підпорядковується світлій прирості таланту.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (06 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 28 | Теги: Борис, пастернак, поезію, поета | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz